У світі меблевого дизайну відбувається значна трансформація: після багатьох років панування стриманих і мінімалістичних форм, сучасні тенденції в дизайні стільців та крісел прямують у протилежному напрямку. Сучасні проєкти відзначаються сміливістю, екстремальністю форм, використанням зухвалих кольорів, надмірної оббивки та провокаційних текстур.

Однією з ключових тенденцій є створення "м'яких" моделей, які нагадують мініатюрні дивани. Прикладами таких рішень є крісло Michelle від Fico, що має архітектурні форми та оббивку з теракотового оксамиту, а також стілець Cita, розроблений шведською студією Note для Sancal, який вирізняється виразною текстурою кучерявих волокон.

Відроджується також класичне клубне крісло, переосмислене та адаптоване до сучасного контексту. Воно знову користується попитом завдяки своїй здатності надавати інтер'єру елегантності та комфорту. Серед яскравих прикладів – крісло Leplì від Кенсаку Ошіро для Poltrona Frau, оббите ефектною червоною шкірою, та більш архетипна, але не менш стильна пропозиція – крісло Clubby, розроблене Крістофом Пілле для Frag.

Сучасні стільці демонструють два протилежні стилістичні напрямки. З одного боку, з'являються моделі з масивними, "мускулистими" формами, ніби їхні лінії були виділені жирним шрифтом. Приклади включають модель Amia від студії E-gss для Miniforms з її округлим і щільним дизайном, а також "мускулисте" крісло Choux від португальської фірми Mambo Unlimited Ideas, що поєднує шкіру в сидінні та тканину в каркасі.

З іншого боку, спостерігається тенденція до створення надзвичайно тонких та витончених моделей, що майже нагадують комах. Серед них – стілець Curious від Луїджі Вітторіо Читтадіні для Umage, чий силует нагадує богомола, та надлегкий стілець Motta, дизайн Джаспера Моррісона для Magis, натхненний знаменитим стільцем Spaghetti 1979 року від Джанкарло Белотті.