Фільм «Мрії в Осло» норвезького режисера Дага Юхана Хаугеруда, який отримав «Золотого ведмедя» на Берлінале, викликав різку критику. Кінооглядачі вважають його одним з найнезрозуміліших рішень великих кінофестивалів останнього часу, називаючи стрічку «жахливою» та зауважуючи повну відсутність візуальної мови та кінематографічної виразності. Фільм змальовує затягнуту та дратівливо відверту історію, що розповідається через незрозумілий і постійний закадровий голос, який буквально розкриває всі думки персонажів. Це перетворює його на «погано знятий роман», хоча сценарій є оригінальним.

Сюжет розгортається навколо 17-річної дівчини, закоханої у свою вчительку французької. Протягом першої півгодини фільму її монотонний закадровий голос описує процес закоханості та дев’ять зустрічей з вчителькою, на яких та навчала її в’язати светри. У другій, ще більш абсурдній частині, бабуся та мати дівчини, прочитавши її записи, спочатку переконуються у сексуальному насильстві з боку вчительки, а потім намагаються опублікувати ці записи як книгу. Також критики відзначають різку та необґрунтовану зміну характеру вчительки у третьому акті.

Незважаючи на такі відверті недоліки, американський президент журі та інші члени журі визнали «Мрії в Осло» найкращим фільмом минулого Берлінале.