Президент Мексики Клаудія Шейнбаум у четвер, відзначаючи 115-ту річницю Мексиканської революції, яка розпочалася у 1910 році та завершилася поваленням диктатури Порфіріо Діаса у 1917 році, виголосила промову, гостро критикуючи ультраправих та еліти.

У своєму виступі Шейнбаум наголосила на історичному значенні збройного повстання, використовуючи нагоду, щоб засудити тих, хто публічно критикує її уряд. Вона рішуче виступила проти «еліт» та «привілейованих», які, за її словами, прагнуть національного проекту, дуже схожого на той, що існував за Порфіріо Діаса. «Ті, хто сьогодні відстоює жорстку руку, силу понад законом, ті, хто виправдовує ультраправих або ту свободу, якою користуються лише привілейовані, не знають ні історії Мексики, ні нашого народу», — заявила вона на площі Сокало, у супроводі свого кабінету.

Президент хронологічно згадала події 1913-1917 років, коли близько мільйона мексиканців загинули від війни, крайньої бідності та руйнівної епідемії тифу. Вона також розкритикувала виступи, які, на її думку, закликають до поляризації та насильства, особливо у відповідь на критику уряду щодо безпеки.

«Мир і спокій є плодом справедливості. Тому не знаходять відгуку промови, які нормалізують насильство як шлях, які прославляють примус або які прагнуть відновити країну привілеїв для небагатьох. Той, хто закликає до насильства, помиляється. Той, хто розпалює ненависть, помиляється. Той, хто вірить, що сила замінює справедливість, помиляється».

Шейнбаум також наголосила на причинах збройних конфліктів та міжнародного втручання, яке, через роки після початку повстання, зруйнувало національний проект, про який мріяв Мадеро. Вона згадала змову Вікторіано Уерти та Фелікса Діаса за підтримки посла США Генрі Лейна Вілсона, що призвело до вбивства Мадеро та Піно Суареса, відкривши «одну з найболючіших і найжорстокіших сторінок в історії Мексики».

Її промова похвалила уряди партії «Морена», яку вона назвала «Четвертою трансформацією» країни, після Незалежності (1821), Реформи (1855-1863) та Революції (1910-1917). Це звернення, сповнене натяків на минуле та його зв'язок із нинішнім соціальним і політичним життям Мексики, прозвучало у напружений для країни момент, відзначений протестами перевізників та студентів, а також безпрецедентним зростанням закликів правих груп.

Крім того, це відбувається у контексті, коли частина громадської думки та суспільства відкрито висловлює своє невдоволення насильством, яке, здається, щодня загострюється, про що свідчать численні зникнення. Шейнбаум захистила свій уряд, підкресливши широку підтримку своєї партії та своєї особи. Вона заявила, що вони не підкоряться інтересам тих, хто раніше володів владою або користувався привілеями, а також будь-якому іноземному уряду чи інтересу, і не будуть «декоративними фігурами» чи «простими інструментами» тих, хто звик грабувати та концентрувати економічну та політичну владу країни.