Декількома словами
Мексиканська лінгвістка Яснара Олена А. Хіль стверджує, що зникнення мов є політичним процесом, а не природним явищем, і критикує поверхневі спроби мовної нормалізації. Вона підкреслює, що для справжнього захисту мов необхідна боротьба з расизмом та соціальною нерівністю. Стаття проводить аналогії з Каталонією.
Письменниця, лінгвістка та дослідниця міхе з Мексики Яснара Олена А. Хіль під час свого візиту до CCCB висловила глибокі думки щодо мовної нормалізації та захисту лінгвістичного різноманіття.
Хіль заперечує ідею, що зникнення мов є природним "законом життя". Вона стверджує, що в більшості випадків загибель мови тісно пов'язана з історією насильства та процесами формування сучасних національних держав. Ці держави часто ґрунтувалися на запереченні лінгвістичного та культурного розмаїття та насадженні єдиної мови за допомогою влади. Це включає фізичне знищення носіїв, примусові міграції, а також юридичний, економічний, освітній та символічний тиск, нерідко із застосуванням військових засобів.
Вона також зазначила, що нав'язування іншої мови повністю змінює світогляд, привносячи раніше невідомі поняття та значення. Наприклад, у мові міхе не існувало концепцій "індіанець" чи "латинос", а також поділу між природою та культурою. Це підкреслює, що колонізація починається з насадження нової мови та світогляду, а деколонізація, за словами Нгугі ва Тхіонго, завершується відмовою від насадженої мови.
Хоча мексиканський закон 2003 року "Про загальні права корінних народів" визнає всі рідні мови національними та надає їм ту ж юридичну силу, що й іспанській, Хіль вважає це недостатнім. Вона стверджує, що мексиканська держава є "етнократичним артефактом", що підтримує привілеї домінуючого метисного та іспаномовного класу, відводячи корінним народам підлеглу роль і змушуючи їх до примусової мовної адаптації, що призводить до гомогенізації замість збереження різноманіття. На її думку, справжня нормалізація мов можлива лише через покращення умов життя їх носіїв, боротьбу зі структурним расизмом, деградацією навколишнього середовища та бідністю.
Автор статті проводить паралелі із ситуацією в Каталонії, відзначаючи, що скорочення мовних прав у Барселоні, а також проблеми з житлом, навколишнім середовищем, нестабільністю праці та зловживаннями глобального технокапіталізму, призводять до "де нормалізації" та поступової втрати мовних прав. Мови не можуть існувати без своїх носіїв.
