Економіст Карл Бенедикт Фрей, засновник програми з технологій та зайнятості в Оксфордській школі Мартіна, опублікував есе під назвою "Як закінчується прогрес: Технології, інновації та доля націй". У цій роботі він аналізує тисячолітню історію людства, щоб пояснити, чому одні суспільства процвітають, а інші зазнають невдачі перед обличчям нових технологій.

Фрей підкреслює, що впровадження великих технологій, таких як електрика або моторизовані транспортні засоби, займало десятиліття, щоб стати загальноприйнятим і вплинути на статистику продуктивності. Ця тенденція демонструє, що народження та прийняття інновацій є непередбачуваними.

Одна з центральних ідей книги полягає в тому, що децентралізована система є важливою для інновацій. Економіст критикує централізовані економіки, такі як економіка Радянського Союзу, яка, хоча й досягла успіхів у будівництві та впровадженні іноземних технологій протягом чотирьох десятиліть, зазнала невдачі в інноваціях "з нуля". Він пояснює, що в централізованій системі можливості для досліджень обмежені, на відміну від децентралізованої системи, такої як американська, яка дозволяє безліч шляхів технологічного розвитку та експериментів на місцевому рівні, що призводить до появи інноваційних центрів, таких як Кремнієва долина.

Фрей також розглядає, як сьогодні працюють великі технологічні компанії, згадуючи тактики, такі як агресивні поглинання для усунення конкуренції та скоординоване лобіювання для просування протекціоністських правил. Ці дії можуть уповільнити прогрес та призвести до економічної стагнації, якщо держава не втрутиться.

Порівнюючи першу промислову революцію (орієнтовану на автоматизацію) з комп'ютерною революцією та штучним інтелектом, Фрей стверджує, що, хоча вони принесли нові галузі, вони здебільшого зосередилися на автоматизації та не створили такого ж великого розмаїття нових видів діяльності та великомасштабних галузей, як це сталося у 20 столітті.

Щодо майбутнього штучного інтелекту, Фрей припускає, що прогрес залежатиме не лише від масштабування існуючих моделей, а й від алгоритмічних інновацій та нових ідей. Він виступає за децентралізацію та конкуренцію в галузі ШІ для дослідження різних технологічних траєкторій.

Аналізуючи глобальну ситуацію, Фрей обговорює Європу, США та Китай. Він зазначає, що Китай, незважаючи на значний технічний талант, ризикує уповільнити свої інновації через зростаючу роль державних компаній та довільні зміни пріоритетів. У США аналогічна тенденція до політизації приватного сектора та введення протекціоністських тарифів також загрожує технологічному лідерству. Європа стикається з проблемами, пов'язаними з гнучкістю трудового законодавства та труднощами компаній, особливо у сфері послуг та цифрових технологій, у розширенні на фрагментованому ринку, регульованому різними нормами.

Висновок полягає в тому, що для підтримки довгострокового технологічного прогресу та стимулювання інновацій вкрай важливо створити середовище, що сприяє експериментам, конкуренції та децентралізації, уникаючи пасток надмірної централізації та протекціоністського регулювання.