Гастрономічні товариства, унікальне явище Країни Басків, є гібридом приватного клубу та таверни, відіграючи ключову роль у збереженні та передачі традиційної кулінарної спадщини регіону. Ці "храми гедонізму", що існують понад півтора століття, переживають новий етап із активним залученням жінок до своїх лав.

В основі цих товариств лежать задоволення, дружба, довіра та щире прагнення до "аналогового" спілкування в епоху віртуальності. У Сан-Себастьяні, де гастрономічний гедонізм практикується з особливим ентузіазмом, ці клуби є місцем для вільних розмов, дискусій, співів, карткових ігор і, звичайно, вишуканих трапез. Члени товариства самостійно готують страви з свіжих місцевих продуктів, таких як знаменита мерлуза в зеленому соусі з молюсками, овочеві креми або традиційні десерти, запиваючи їх сидром, чаколі та червоним вином.

Однак, навіть у цьому кулінарному раю є свої виклики: наприклад, нещодавня новина про дефіцит тріски та зростання цін на неї викликає серйозне занепокоєння. Тріска, поряд з мерлузою, є однією з найпопулярніших риб у баскській кухні, особливо в прибережних містах, тоді як у внутрішніх районах регіону на столах найчастіше панує соковитий чулетон (стейк).

Гастрономічні товариства відвідують як відомі шеф-кухарі з зірками Мішлен, такі як Мартін Берасатегі та Елена Арзак, так і прості любителі кулінарії, багато з яких демонструють видатні здібності. Тут кожен бажаючий, включаючи гостей (у супроводі члена товариства), може приготувати страву, дотримуючись принципу спільноти та взаємодопомоги.

Життя в товариствах ґрунтується на довірі: члени самі вирішують, що готувати, роблять покупки, а потім ділять витрати порівну. Така система сприяє невимушеній атмосфері та справжньому товариству.

Історично ці товариства виникли наприкінці XIX – на початку XX століття як притулки для рибалок у негоду, де вони могли поїсти, випити сидру та пограти в карти. Сьогодні вони продовжують адаптуватися до змін: наприклад, у товаристві "Gaztelubide" нещодавно змінили статут, щоб приймати жінок як повноправних членів. Белен Альсуаран стала першою жінкою, що отримала членство в "Gaztelubide", успадкувавши місце свого батька.

Проте не всі товариства настільки відкриті. Деякі, такі як "Gaztelupe", досі не допускають жінок ні як членів, ні як гостей, що викликає суперечки та невдоволення. Ця ситуація підкреслює складнощі у збереженні традицій та одновременній адаптації до сучасних соціальних норм.

Крім кулінарних радощів, історія товариств зберігає і трагічні спогади: "Gaztelupe" та "La Unión Artesana" стали місцями терактів ЕТА у 1990-х роках, що є частиною болючого минулого регіону.

Найстаріше товариство Сан-Себастьяна, "La Unión Artesana", засноване у 1870 році, продовжує процвітати, залучаючи нових членів. Його президент, Фелікс Мартінес, відзначає, що секрет їхньої популярності — у "здатності басків знаходити приводи для зустрічей та святкувань". Товариства також служать важливою платформою для молодих поколінь, де вони можуть освоїти традиційні рецепти, які інакше могли б зникнути.

У "La Gastronómica", де розташоване Баскське братство гастрономії, організовуються тематичні вечері за старовинними рецептами та проводяться великі заходи, такі як джазовий фестиваль. Це місце також має свою команду кухарів, які працюють на членів братства, але не є при цьому рестораном.

Ще одне давнє товариство, "Kañoyetan", відоме своєю багатою історією та роллю у становленні баскської кухні (за чутками, саме тут народилася знаменита рецептура кокочас в зеленому соусі), також відкрило свої двері для жінок. Елена Арзак, всесвітньо відомий шеф-кухар, стала першою жінкою-членом "Kañoyetan" і активно підтримує роль товариств у збереженні кулінарної спадщини.

Ці товариства є живим доказом того, що традиційна кухня та "аналогове" спілкування залишаються важливими елементами сучасного життя, незважаючи на виклики глобалізації та комерціалізації.