Художня освіта залишається одним із ключових просторів, де учні можуть усвідомити, хто вони, що відчувають і як хочуть бути у світі. У 13 андалузьких середніх школах колектив EnModoArte реалізує проєкти, що поєднують творчість, рефлексію та спільноту.

Художня освіта, орієнтована на життя, має використовувати культурне, емоційне та соціальне розмаїття як джерело навчання та співіснування. Йдеться не лише про навчання техникам чи стилям, а й про формування критичного та чуйного погляду, що допомагає зрозуміти складність світу та напругу, яка його пронизує.

Мистецтво може бути плідним простором для розмов, запитань та переосмислення значень. Це поле, де студенти інтерпретують контексти, ідентифікують стереотипи та уявляють справедливіші та людяніші альтернативи, переходячи від дискурсу тривоги до критичного дискурсу, а від нього — до дискурсу можливостей.

Лола Мена Касерес, викладачка малювання та інших мистецьких дисциплін в IES San Isidoro у Севільї, відстоює освітню цінність того, щоб студенти ставили собі питання про своє місце у світі, суспільстві та освітній системі. Вона підкреслює важливість пластичних, візуальних або аудіовізуальних мов для вираження емоцій, надій, бажань та страхів, а також для відкриття трансформаційної сили мистецтва.

Колектив EnModoArte, що складається з викладачів малювання з 2015 року, стимулює рефлексію, дослідження та художню творчість через проєкти, пов'язані з актуальними соціальними ситуаціями. Виставка "Креативний синапс", що відбулася в червні 2025 року, представила художні роботи викладачів та учнів тринадцяти середніх шкіл Севільї та одного швейцарського центру в Берні. Вона являла собою мистецьку реконструкцію, натхненну наукою, функціонуванням мозку та процесами творчого мислення.

Участь у власній виставці є чудовим стимулом для учнів. "Я пам'ятаю, як учні були дуже налякані і водночас схвильовані думкою, що їхні ідеї, їхні проєкти мають цінність, інтерес і будуть розглянуті іншими людьми поза їхнім оточенням", — коментує Марія Луїса Араухо Флоріндо, викладачка малювання IES Alguadaira. Такий досвід приваблює учнів і спонукає їх продовжувати займатися мистецтвом.

Центральна інсталяція виставки, велике кільце, що символізувало довгастий мозок, від якого звисали кольорові стрічки, що нагадували нервові імпульси, та геометричні поліедри, що символізували переплетені ідеї у вигляді нейронної мережі, створила візуальну метафору мислення та творчості. Ця інсталяція інтегрувала художні концепції зі змістом інших предметів навчальної програми, таких як біологія (нервова система, синапси) та математика (геометрія та поліедричні форми).

Проєкт стимулює діалог та творчість у класі, починаючи з обговорення спільних тем, таких як "Що я тут малюю?" або "Що, якби наші страхи мали форму богині?". Учні аналізують поведінку, емоції та особистий досвід, експериментують з переробленими матеріалами та різними техніками, розвиваючи власний візуальний мову. Мистецтво стає засобом вираження того, що важко передати словами.

"Мистецтво функціонує як символічне вікно у можливість змін: те, що здавалося темним, може містити світло, а те, що болить, може перетворитися на урок", — стверджує Нанен Гарсія-Контрерас Мартінес. Проєкт залишив глибокий слід в освіті та мав реальний вплив на екосистему школи.