Норвегія, країна, відома своєю прогресивною податковою системою та одним із найбільш егалітарних суспільств у світі, стикається з парадоксальною проблемою: зростаючим відтоком заможних громадян через щорічний податок на багатство. Цей податок, який діє з 1892 року, є предметом запеклих дебатів: його прихильники вважають його інструментом перерозподілу, тоді як опоненти бачать у ньому перешкоду для інвестицій та загрозу для підприємницької бази країни.

Випадок Боргера Боргенхауга, підприємця з нерухомості, який переїхав до Швейцарії, ілюструє цю ситуацію. Він стверджує, що "політичний клімат у Норвегії стає дедалі ворожішим до підприємців". Посилення правил виїзду з країни у 2024 році, що усунуло лазівки для відстрочки сплати податку на приріст капіталу, перетворило невеликий відтік на справжній потік. За даними, у 2022 та 2023 роках сотні заможних норвежців з активами понад 10 мільйонів крон (близько 846 тис. євро) виїхали з країни.

За даними ділового журналу Kapital, зі 400 найбагатших людей Норвегії 105 нині проживають за кордоном або передали своє майно родичам, які там живуть.

Ставка податку на чисті активи становить від 1% до 1,1% для статків понад 1,76 мільйона крон (приблизно 149 тис. євро). У 2023 році понад 670 тисяч осіб, або близько 12% населення, сплатили цей податок. Попри еміграцію, доходи від податку зросли до 0,6% ВВП, що є значною сумою.

Прихильники податку стверджують, що він є ключовим механізмом перерозподілу, особливо з огляду на скасування податку на спадщину у 2014 році та багатство Норвегії завдяки нафті. Заступник міністра фінансів Еллен Рейтан наголошує, що податок на багатство робить загальну податкову систему більш прогресивною.

Однак критики заявляють, що модель податку карає національну власність і ризикує підірвати підприємницьку базу Норвегії. Близько 40% емігрантів є власниками бізнесу, а дослідження свідчать, що податок може перешкоджати інвестиціям та ефективності компаній, особливо шкодячи засновникам стартапів, які платять податок на капітал задовго до отримання прибутку.

Модель Норвегії пропонує уроки для інших країн, які розглядають подібні заходи, таких як Франція, Велика Британія та Італія. Проте жодна країна поки що не наслідувала приклад Норвегії повністю. Мільйонери продовжують виїжджати: цього року очікується відтік ще 150 осіб. Економісти погоджуються, що будь-який податок на багатство є компромісом між соціальною рівністю та наявністю капіталу для стартапів.