Велика зірка оперної сцени Чечілія Бартолі вже чотири десятиліття досліджує репертуар, вишукуючи забуті партитури або пропонуючи нові інтерпретації відомих творів. Її останній проєкт — опера Глюка «Орфей і Еврідіка» — є поєднанням відкриття та переосмислення. «У цій музиці є щось революційне, що руйнує традиційні схеми та зворушує до сліз», — зізнається італійська мецо-сопрано, одна з найбільших світових зірок сучасної лірики. «Глюк прагне не до прикрас чи штучності, а до чистоти вираження», — каже вона. «І саме тому його музика не втратила жодного натяку на сучасність».

Пояснення оперної реформи, яку принесла прем'єра у Відні 1762 року, ми знаходимо в «розрізнених джерелах і призначеннях» її автора: «Народившись у Баварії, отримавши освіту в старій Богемії, італізований у Мілані, активний у Відні та прославлений у Парижі, він не був повністю ні австрійцем, ні німцем», — пояснює співачка. «Ця незалежність від усіх цих впливів, які він чудово знав, спонукала його усунути всі зайві прикраси: він відмовився від сухого речитативу і прийняв чистішу вокальну лінію, в якій співіснують сила та крихкість людського». Результатом, за її словами, є «нова мова, яка досягає серця без посередників».

Цього вона навчилася 25 років тому під час запису альбому, в якому досліджувала стосунки композитора з письменником і поетом П'єтро Метастазіо. «Твори з альбому, багато з яких були раніше неопубліковані, дозволили мені відкрити роззброюючу чистоту Глюка». За цим першим відкриттям слідували інші «археологічні» дослідження (Фаринеллі, Малібран, Паста, Вівальді...), позначені тією ж одержимістю: «Повернутися до джерел, працювати з оригінальними інструментами та відновити втрачений звук. Без цієї першої «глюківської» пригоди я б не змогла осягнути суть цього вимогливого «Орфея».

До Іспанії Бартолі приїхала в супроводі Les Musiciens du Prince–Monaco, оркестру, заснованого у 2016 році в Опері Монте-Карло за її ідеєю. Вона виконає версію опери «Орфей і Еврідіка», адаптовану для голосу кастрата з більш сопрановим діапазоном, що призвело до серії змін у партитурі, яка набула більше кольору та яскравості. Саме цю пармську версію вона представить у Палау-де-ла-Музика в Барселоні (цієї середи), Національному аудиторіумі в Мадриді (27 листопада) та Театрі Маестранса в Севільї (29 листопада). Це буде напівсценічний концерт, де Бартолі перевтілиться в Орфея у супроводі музикантів-спеціалістів, диригованих маестро Джанлукою Капуано, хору Il Canto di Orfeo та сопрано Мелісси Петі (Еврідіка).

У 2023 році Бартолі стала першою жінкою, яка обійняла посаду художнього керівника Оперного театру Монте-Карло. «Це був один з найбільших викликів у моїй кар'єрі, і я думаю, що не погодилася б на цю посаду, якби не мій багаторічний досвід керівництва Зальцбурзьким фестивалем на П'ятидесятницю», який під її керівництвом відкрився для більш ризикованих пропозицій у сфері історичної реконструкції. «У Монте-Карло програма прагне до балансу між великим репертуаром, особливо італійським, та операми, написаними для цього театру. Багато хто не знає, що в нашому Salle Garnier відбулися прем'єри „Ластівки“ Пуччіні та „Дон Кіхота“ Массне».

У грудні Оперний театр Монте-Карло присвятить кілька вистав мюзиклу «Коти» Ендрю Ллойда Веббера. Святотатство? «Зовсім ні, навіть навпаки. Це ідеальна назва для Різдва. Два роки тому ми привезли «Вестсайдську історію» і розпродали всі квитки. «Коти» — це твір, сповнений магії та поезії, з філософським підтекстом, який не завжди виходить на поверхню, але він є, і його потрібно цінувати», — підкреслює Бартолі. Крім управління фондом свого імені, який підтримує кар'єру молодих оперних талантів, Бартолі також є президентом Europa Nostra, найбільшої громадської мережі, присвяченої захисту культурної спадщини континенту. «Ми переживаємо дуже делікатний політичний момент. Музика нагадує нам, хто ми, але, перш за все, вона змушує нас слухати».