Декількома словами
Європейський суд юстиції постановив, що країни ЄС повинні визнавати одностатеві шлюби, укладені в інших державах-членах, навіть якщо національне законодавство не передбачає такі союзи, захищаючи права громадян на пересування та сімейне життя.
Європейський суд юстиції (ЄСЮ) ухвалив рішення, згідно з яким усі держави-члени Європейського Союзу зобов'язані визнавати одностатеві шлюби, укладені в інших державах-членах, навіть якщо національне законодавство країни не передбачає таких союзів. Це рішення, оприлюднене у вівторок, підкреслює, що «відмова визнавати шлюб, укладений законно двома громадянами Союзу однієї статі в іншій державі-члені, суперечить праву Європейського Союзу».
ЄСЮ дійшов висновку, що така відмова не лише порушує свободу пересування та проживання, а й посягає на фундаментальне право на повагу до приватного та сімейного життя. Хоча Суд визнає, що норми щодо шлюбу є компетенцією держав-членів, він нагадує, що при здійсненні цієї компетенції країни «повинні поважати право Європейського Союзу».
У своїй постанові Суд особливо зазначив, що зобов'язання щодо визнання «не посягає на національну ідентичність і не загрожує громадському порядку держави-члена походження подружжя, оскільки це не означає, що ця держава повинна передбачати шлюб між двома особами однієї статі у своєму національному праві».
Ця справа виникла зі скарги польської пари чоловіків, які проживали в Німеччині та одружилися в Берліні у 2018 році. Один із подружжя також мав німецьке громадянство. Вони уклали шлюб з наміром переїхати до Польщі та проживати там як одружені. Однак при зверненні за транскрипцією свідоцтва про шлюб (юридична процедура визнання шлюбу) до польського відділу РАЦС їм було відмовлено на підставі того, що польське законодавство не дозволяє одностатеві шлюби, що, на думку РАЦС, порушувало фундаментальні принципи польського правопорядку.
Пара оскаржила це рішення до Верховного суду Польщі, який передав справу до ЄСЮ. Суд пояснив у своєму рішенні, що «відмова визнати шлюб, укладений законно в іншій державі-члені, може спричинити серйозні адміністративні, професійні та приватні незручності, змушуючи подружжя жити як неодружені особи у державі-члені їхнього походження».