Згідно з новим дослідженням, опублікованим Барселонським інститутом міських досліджень (IDRA), близько 80% орендарів не очікують успадкувати житло, яке дозволило б їм відмовитися від оренди та стати власниками. Це явище підкреслює зростаючу економічну нестабільність та майнову нерівність, які все глибше вкорінюються в сучасному суспільстві.

Життя в орендованому житлі часто є вимушеним кроком для багатьох, оскільки купівля власного будинку вимагає значних заощаджень для початкового внеску та достатньої фінансової спроможності. Це створює соціальний розрив між тими, хто має кошти для придбання нерухомості, і тими, для кого оренда залишається єдиним можливим рішенням.

У XXI столітті кількість орендарів різко зросла в багатьох містах світу. Хоча в Іспанії цей ринок становить лише близько 10% від загального житлового фонду, у таких містах, як Лісабон і Буенос-Айрес, а також Мадрид і Барселона, частка орендарів значно збільшилася. У аргентинській столиці цей показник потроївся з 2001 року, а в Лісабоні кількість орендарів вперше з 1960 року зросла у 2021 році. Мадрид і Барселона спостерігають прискорене зростання з 2007 року, причому Барселона лідирує за часткою орендарів.

Дослідження IDRA, засноване на опитуваннях орендарів у цих чотирьох містах, показує, що житлова криза не є специфічною проблемою однієї країни чи простою нестачею пропозиції. Навпаки, все більше людей живуть в орендованому житлі в умовах нестабільності, економічної незахищеності та майнової нерівності.

Бути орендарем часто означає жити в стані невизначеності. Від 30% до 44% людей, які нещодавно змінили житло, зробили це вимушено. Близько третини з них очікують повторного переїзду протягом наступного року. Дослідники зазначають, що "розширення ринку оренди як форми доступу до житла без адекватних заходів захисту поглибило соціальну нерівність і залишило багатьох орендарів у ситуації беззахисності".

Ця постійна зміна житла, сама по собі обтяжлива, посилюється труднощами з пошуком нового місця. У Барселоні та Мадриді 42,18% орендарів стикалися з перешкодами при оренді. Більше того, оплата оренди становить величезне навантаження на бюджети домогосподарств. У Мадриді середня частка витрат на оренду зросла з 42% до 53% у період з 2018 по 2023 рік, а в Барселоні – з 52% до 56%.

Вісім з десяти орендарів скаржаться на значні недоліки у їхньому поточному житлі, включаючи погану тепло- та звукоізоляцію, відсутність опалення та необхідність капітального ремонту застарілого житлового фонду.

Ринок доступного житла в оренду залишається вкрай незначним у таких містах, як Мадрид (7%) та Барселона (9%). Нестабільність доходів та відсутність роботи також є ключовими факторами, що ускладнюють доступ до оренди. Крім того, дослідження виявило значну непрозорість у відносинах між орендарями та орендодавцями. У Барселоні 17% орендарів не знають, хто є їхнім власником, а в Мадриді – 8,2%. Відносини, опосередковані агентствами нерухомості, призводять до нижчої задоволеності, більшої кількості зловживань та дискримінації.

Для вирішення цієї проблеми автори дослідження пропонують низку заходів: запровадження безстрокових договорів оренди, заборона спекулятивної купівлі житла, прогресивне оподаткування нерухомості, розширення можливостей довгострокової оренди та оподаткування порожнього житла.