Роман «Віладелсак» Даміа Бардери, єдина праця автора, знову доступний завдяки видавництву La Segona Perifèria. Це надає чудову нагоду для тих, хто не мав змоги прочитати його після першої публікації у 2015 році, відкрити для себе цю унікальну історію.

Книга вирізняється своїм нетрадиційним наративним стилем: автор уникає прямих пояснень, натомість зосереджуючись на описі та розповіді. У центрі сюжету – міський хлопчик, який проводить навчальний рік у крихітному селі Емпорда, де живуть його дідусь і бабуся по материнській лінії.

Це сільське середовище сповнене дивацтв та первісних інстинктів виживання. Хлопчик успішно пристосовується до «руйнівної ефективності дивного закону», що керує життям цієї незвичайної спільноти. Причини, через які мати відправила його з Барселони, лише натяками просочуються в оповідання: згадується її шлюб з посереднім письменником-алкоголіком, який помер в очікуванні нової печінки.

Особливого шарму роману додає своєрідний гумор, який можна описати як «доброзичливе обличчя жорстокості». Прикладом слугують сцена з жартом на День святих невинних, коли дідусь обманює дитину, або епізод, де сільські діти граються ортопедичною ногою одного зі своїх однолітків. Записки головного героя поєднують буденні анекдоти з фантазіями, включаючи його бажання помститися однокласнику.

Найбільш захоплюючими в «Віладелсаку» є «темні плями», які автор навмисно залишає без пояснень: хто навчив папугу говорити «я люблю тебе»? Що стоїть за загадковою Пруденсією Молль, яка завжди ходить зигзагами, курить і розмовляє сама з собою? Хто цей чоловік у білому, що сидить у першому ряду на похоронах і йде в супроводі двох чоловіків у чорному? І найголовніше питання: зрештою, хлопчик їде з матір’ю чи залишається з бабусею та дідусем? Чарівність роману Бардери саме в тому, що він нічого не пояснює, а лише описує і розповідає.