Декількома словами
Фільм "Голос Хінд" розповідає реальну і трагічну історію маленької Хінд Раджаб з Гази, яка загинула, намагаючись додзвонитися до Червоного Півмісяця. Кінокритик Карлос Боєро описує його як "жорстокий досвід", що викликає глибокі емоційні реакції та співчуття.
Фільм "Голос Хінд", знятий туніською режисеркою Каутер Бен Ханія, виходить у прокат в Іспанії та заснований на реальній історії. Стрічка відтворює справжні аудіозаписи дзвінків маленької мешканки Гази, яка відчайдушно просила про допомогу Червоного Півмісяця по телефону.
Відомий кінокритик Карлос Боєро у своїй щотижневій статті описав цю стрічку як "жорстокий досвід", що викликає "тремтіння та відчуття глибокого обурення". Він зізнався, що не знає, що відповісти, коли друзі, знаючи про перегляд фільму, запитують його думку: "Я переживаю його у постійному та незабутньому потрясінні, хоча вже знаю, чим закінчиться ця нестерпна та жахлива історія".
Фільм показує екстрений дзвінок шестирічної Хінд Раджаб, яка опинилася заблокованою в машині після нападу. Попри благання про порятунок, дівчинка загинула. Критик підкреслює важливість того, що Голлівуд сприяв поширенню цієї картини, дозволяючи побачити та почути її послання, називаючи це "настільки ж незвичайним, наскільки й обнадійливим".
Аудіоконтент фільму особливо потужний: це справжній голос палестинської дівчинки, яка бореться за виживання, не імітований та не дубльований. Боєро зазначив: "Глядач не отримує жодної хвилини розслаблення, і під кінець я відчуваю фізичні реакції. Це жорстокий досвід". Він згадав, що фільм викликає у нього клубок у горлі та сльози, а також прокльони на адресу винуватців.
Дія розгортається в офісах організації Червоного Півмісяця на Західному березі. На думку Боєро, режисерка створює "нестерпну атмосферу, на яку заслуговує ця історія". Критик підкреслює, що "співробітники у стані тривоги постійно спілкуються по телефону з маленькою Хінд, яка залишається заблокованою у сімейній машині. Її супроводжують тіла її дядьків та двоюрідних братів, убитих ізраїльською армією". На завершення Боєро стверджує, що перегляд цієї історії викликає у нього "тремтіння та глибоке обурення", а також "безмежне співчуття".