Світова ситуація характеризується глибокими трансформаціями: Китай прагне до світового порядку, орієнтованого на нього, а Сполучені Штати зіштовхуються з кризою демократії. На цьому тлі авторитарні режими зміцнюються, а громадянське суспільство демонструє недостатній опір. Перед обличчям такої невтішної картини Європі необхідно думати про власний шлях та більш тісне об'єднання для забезпечення свого виживання.

Ослаблення міжнародної позиції США як наддержави XX століття стало очевидним. Цей процес розпочався давно, але його наслідки почали сприйматися європейським населенням із запізненням. Внутрішні зміни в американському суспільстві, включаючи поляризацію політичної системи та заяви про "ліквідацію" найстарішої у світі ліберальної демократії, посилили нестабільність. Відзначається тенденція до посилення виконавчої влади та послаблення інституцій, включаючи судову систему та свободу преси, що викликає побоювання за майбутнє демократії.

Китай, своєю чергою, активно просуває концепцію "китаєцентричного" світового порядку. З моменту вступу до СОТ і особливо після 2012 року під керівництвом Сі Цзіньпіна, КНР стала не лише економічною наддержавою, а й прагне до глобального політичного впливу, що підтверджується такими проектами, як "Один пояс, один шлях" та нарощуванням допомоги країнам, що розвиваються. Геополітичні конфлікти майбутнього, ймовірно, будуть зосереджені в Південно-Східній Азії.

У контексті цих глобальних змін Європейський Союз стикається із серйозними викликами. Необхідність посилення політичної інтеграції для утвердження ЄС як автономного гравця на світовій арені стає все більш очевидною. Однак існують значні перешкоди, включаючи небажання деяких держав-членів обмежувати свій суверенітет та історичні розбіжності між ключовими європейськими державами. Наприклад, ініціативи щодо поглиблення економічної інтеграції раніше стикалися з опором.

Війна в Україні також виявила вразливість Європи, особливо її залежність від підтримки США у сфері безпеки та повітряної розвідки. Незважаючи на європейське фінансування, постачання озброєнь часто залежить від Вашингтона, який стає непередбачуваним партнером. Це ставить під сумнів здатність "Заходу" говорити єдиним голосом та достовірно відстоювати принципи міжнародного права та прав людини.

Таким чином, незважаючи на критичну важливість посилення політичної інтеграції для майбутнього Європи, особливо в її ядрі, це здається все більш малоймовірним у поточних умовах. Збереження нормативної ідентичності та демократичних цінностей ЄС в умовах цієї глобальної турбулентності є ключовим викликом.