Ця зворушлива історія переносить нас до Іспанії лютого 1938 року, у розпал Громадянської війни. Саме тоді в родині автора народилася молодша сестра на ім'я Чонета. Її поява на світ була огорнута таємницею: батько переховувався, а мати, чия набожність була безсумнівною, раптово завагітніла. Цей «теологічний» секрет розкрився, коли стало відомо, що батько ховався на верхньому поверсі їхнього будинку.

Нижні приміщення були реквізовані та використовувалися як офіси червоноармійців, які залишали їх до сьомої вечора. Саме тоді батько, вийшовши зі свого притулку, починав грати на скрипці. У ті часи ніхто не ставив питання про чудесне зачаття, адже сільська церква була перетворена на бар, каплиця – на більярдну, а купіль для хрещення – на склад газованих напоїв. Чонету охрестили у Вільярреалі лише після закінчення війни.

Автор згадує Чонету як прекрасну дівчинку, з якою він поводився як з іграшкою, але за яку мати вимагала відповідальності: «Слідкуй за нею на шкільній перерві, якщо хтось її ображатиме, пам'ятай, ти її брат». Він, який пережив семиденну кому після падіння, хвалився перед друзями знайомством із фантастичними монстрами, готовими прийти на допомогу в будь-якій бійці. Ці історії допомагали йому уникати сутичок.

Одного дня, напередодні чергової «битви», автор розповів Каміло, ватажку їхньої компанії, що на їхньому боці битиметься пекельний монстр з козячими ногами. Почувши це, його сестра Чонета почала плакати. «Бачиш, чого ти досяг? Змусив сестру плакати. Ну-бо, припини вигадувати і йди допомагай». Кілька днів тому його сестра Чонета відійшла у вічність. Останні роки вона провела без пам'яті, і лише на старих фотографіях, де автор вів її до школи, міцно тримаючи за руку та оберігаючи, вона впізнавала його. Ця історія – зворушливе свідчення про любов, втрату та стійкість родинних зв'язків крізь призму історичних подій.