Недооцінка важливості дерев у міському середовищі часто призводить до того, що їх сприймають як елемент меблів, а не як живе створіння. Незважаючи на зростання глобальних температур, вирубка дерев, явище, відоме як «урбаніцид», стала болісно поширеною практикою, викликаючи постійні протести громадських груп по всій Іспанії.

Нещодавнє дослідження, проведене екологічними асоціаціями за підтримки Міністерства екологічного переходу, виявило разючі температурні відмінності між зеленими зонами та вимощеними площами. Наприклад, 20 вересня в Мадриді вимостичена площа без рослинності поблизу арени Лас-Вентас була позначена як «пекло» через нестерпну спеку (32°C о 17:00). Лише за 500 метрів, у парку Марії Єви Дуарте де Перон, з природною ґрунтовою поверхнею та рясною рослинністю, температура була на 2,5°C нижчою (29,5°C), перетворюючи його на «рай».

Ситуація тривожна в багатьох іспанських містах. У Севільї район Тріана втратив столітній інжир, а в Оренсе історичне дерево було принесене в жертву заради кав'ярні. Сарагоса пережила спеку майже 40°C без тіні на проспекті Сесара Августо після видалення 23 дерев. У Малазі площа міських лісів становить лише 15,75%, що значно нижче рекомендованого Європейським Союзом порогу в одну третину від загальної площі.

Мадрид є показовим прикладом: тисячі дерев були вирубані за перші три роки каденції мера Хосе Луїса Мартінеса-Альмейди. Редизайн площі Сол, площі Іспанії та вирубка 47 з 54 дерев на площі Санта-Ана для реконструкції приватної парковки є лише кількома прикладами цього «ворожого урбанізму».

Кіке Вільялобос з Регіональної федерації сусідських асоціацій Мадрида наголошує, що влада не є нечутливою, а скоріше пріоритезує завершення робіт та дотримання бюджетів, розглядаючи дерева як простий елемент міського облаштування. Також прагнуть уникнути перебоїв у русі транспорту, який вважається «священним». Архітекторка-біодизайнерка Марлен Лопес критикує «жорсткі простори» як такі, що суперечать «життєздатності», припускаючи, що економічні інтереси та брак багатодисциплінарних підходів стоять за цими рішеннями.

Парадоксально, але Мадрид шість років поспіль був визнаний «Містом-Деревом Світу» від ФАО та Arbor Day Foundation. Однак цей титул не передбачає покарань за вирубки, а враховує загальну кількість дерев та щорічно висаджені екземпляри, незалежно від їх віку чи розподілу. Закон Мадрида вимагає садити стільки дерев, скільки років було зрубаному (наприклад, десять дерев за десятирічне), але саджанець не надає таких самих екологічних переваг, як зріле дерево.

Нещодавній звіт показує, що 84% з 207 дерев, пересаджених у парку Монтекармело, загинули протягом трьох місяців через проведення операції поза оптимальним вегетаційним періодом. Хоча дерева допомагають пом'якшити спеку, певні ризики, такі як «літнє падіння гілок» у посушливе літо, призводять до вирубок. Однак критики звинувачують у не послідовному застосуванні норм безпеки, надаючи перевагу центральним міським районам перед іншими громадськими просторами.

Перед обличчям кліматичної кризи Марлен Лопес виступає за амбітні рішення, такі як «вертикальні ліси» (приклад Bosco Verticale в Мілані) та «фільтруючі міста», які інтегрують рослинність на фасадах і терасах. Ці інновації, хоча й потребують інвестицій та технічних знань, можуть значно покращити якість повітря та життя в щільних містах. Вона підкреслює, що людство вже перевищило шість із дев'яти планетарних меж, і рішення, натхненні природою, є не утопіями, а необхідністю.