Відома іспанська письменниця та журналістка Марія Іглесіас, авторка роману "Чисте завзяття" ("Puro empeño"), порушує у своїх творах найважливіші питання міграції та прав людини. Вона переконана, що міграція — це не просто соціальне явище, а "неминучий поштовх, пов'язаний з надією".

Іглесіас, чиї батьки були антифранкістськими активістами, з ранніх років стикалася з несправедливістю. Її особиста залученість у проблеми мігрантів посилилася після поїздки на Лесбос, де вона стала свідком прибуття човна з біженцями. Цей досвід змусив її переосмислити роль журналіста і відчути необхідність не просто документувати події, а активно допомагати людям.

У своїй новій книзі письменниця досліджує складну моральну дилему: чи варто порушувати несправедливі закони заради вищого блага. Сюжет роману розгортається навколо двох європейських подруг, які зіткнулися з можливістю нелегально перевезти немовля до Іспанії. Ця дитина — син марокканської дівчини-підлітка та малійця, який загинув при спробі перетнути кордон Мелільї.

"Міграція — це природний людський порив, керований бажанням майбутнього та розвитку. Якщо людина не може реалізувати свій потенціал там, де перебуває, вона шукає спосіб змінити це. У цьому сенс життя", — підкреслює Іглесіас.

Письменниця критикує спрощене сприйняття мігрантів як одномірних істот і наголошує на необхідності зміни громадської думки. Вона закликає до більшої представленості афро-, латиноамериканських та східних облич в іспанському суспільстві, щоб боротися зі стереотипами.

Іглесіас також порушує проблему "експатів" (заможних мігрантів), протиставляючи їх тим, хто змушений мігрувати, і закликає відмовитися від утилітарного підходу, розглядаючи міграцію як невід'ємне право людини, незалежно від її походження.

На завершення, Марія Іглесіас закликає політиків вийти за рамки спрощеного дискурсу про міграцію як про "проблему" чи "злочин", наголошуючи, що це природний процес, керований надією, і що справжнє протистояння відбувається між амбітними елітами та громадянським суспільством.