Вчені активно досліджують надзвичайні здібності до регенерації плоских червів, відомих як планарії (Schmidtea mediterranea). Ці істоти, що мешкають у прибережних регіонах Середземномор'я, здатні відновити повноцінний і функціональний організм навіть з одного фрагмента, навіть якщо їх розрізати на сотні частин. Ця дивовижна особливість обумовлена великою кількістю стовбурових клітин, здатних перетворюватися на будь-які інші клітини. Дослідження планарій вселяє надію, що одного дня людство зможе зрозуміти їхнє "чудо" і застосувати ці знання для регенерації власних органів.

Робота, яку очолює Алехандро Санчес-Альварадо, виконавчий директор Інституту медичних досліджень Стоуерса, виводить на перший план величезний потенціал цих організмів. Модель планарій для регенеративної медицини може стати такою ж значущою, як плодова муха (Drosophila melanogaster) для сучасної генетики або черв C. elegans для вивчення розвитку органів та програмованої клітинної смерті.

«За останні десять років ми досягли надзвичайних успіхів у нашій здатності генерувати специфічні тканини та відновлювати пошкоджені тканини», — зазначив Санчес-Альварадо. Він навів приклади, такі як відновлення рогівки людського ока за допомогою стовбурових клітин та лікування захворювань, що впливають на форму еритроцитів, з використанням комбінації стовбурових клітин та технологій, таких як CRISPR-Cas9.

Незважаючи на ці досягнення, Санчес-Альварадо підкреслює, що регенерація все ще знаходиться на ранній стадії, яку він називає "підлітковим віком". Хоча тканини можна регенерувати в лабораторних умовах, функціональна інтеграція цих тканин у дорослий організм залишається серйозною проблемою. Він пояснив, що еволюційні стратегії організмів значно різняться. У той час як деякі види, такі як планарії, швидко замінюють соматичні клітини за допомогою великої кількості стовбурових клітин, люди підтримують свої соматичні клітини молодими якомога довше, маючи при цьому значно менше стовбурових клітин.

Майбутнє регенеративної медицини залежить від глибшого розуміння динамічних зв'язків між стовбуровими та соматичними клітинами в процесі старіння організму. Дослідники сподіваються знайти способи модулювати стан диференціації вже сформованих тканин, дозволяючи власним клітинам тіла активувати пригнічені гени для виробництва нових клітин без необхідності введення чужорідних клітин. Такий підхід може запропонувати рішення для нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Паркінсона або Альцгеймера.

Санчес-Альварадо висловлює оптимізм щодо майбутнього медицини, передбачаючи, що наші онуки можуть зіткнутися з медичними процедурами, які сьогодні здаються футуристичними. Однак він застерігає від надмірного оптизму, який може підірвати довіру громадськості до науки, особливо щодо нереалістичних обіцянок про безсмертя.

Фінансування фундаментальних досліджень має вирішальне значення. Багато сучасних методів лікування виникли завдяки відкриттям, які спочатку вважалися абстрактними. Скорочення фінансування зараз може значно уповільнити медичний прогрес у найближчі роки, що призведе до серйозних наслідків для громадського здоров'я.