Кіноіндустрія, що знаходиться під значним впливом стрімкого зростання стрімінгових сервісів та безпрецедентної концентрації влади в руках кількох олігополістичних гігантів, стикається з серйозними викликами. У цьому контексті смерть Хосе Луїса Сьєнфуегоса, пристрасного організатора кінофестивалів, підкреслює триваючу боротьбу за збереження художньої цінності та унікального досвіду, що надається кінотеатрами.

Сьєнфуегос, відомий своєю роботою на кінофестивалях у Хіхоні, Севільї та, зовсім нещодавно, у Вальядоліді (Seminci), був палким захисником авторського кіно та фільмів "поза радаром". Протягом двох десятиліть у Хіхоні він перетворив цю подію на важливу платформу для незалежних кінематографістів, пропонуючи публіці картини, які заповнювали прогалини в комерційній пропозиції. Його відданість була палаючим полум'ям, необхідною пристрастю перед обличчям уніфікації аудіовізуального контенту.

Стаття попереджає, що стирання відмінностей між показом у кінотеатрах та подальшою експлуатацією на телевізійних каналах є серйозною загрозою для кінематографа. Індивідуалізація фільму через прокат у кінотеатрах — його єдина надія на виживання, інакше він перетворюється на звичайний "контент" у нищівному потоці. Цей "потік" цифрового контенту, де майже нічого не персоналізується, призводить до дефіциту "чистої води" мистецтва, що ускладнює ідентифікацію кожного найменування.

Окрім цих культурних аспектів, спостерігається тенденція до концентрації ринку майже у всіх секторах, включаючи технологічний та медійний. Великі гравці з Кремнієвої долини, схоже, вирішили перебудувати світову політику, мінімізуючи державне регулювання, що дозволяє їм розширювати своє домінування без моральних або трудових обмежень. Ця стратегія, підтримана сумішшю васалітету та патріотизму, успішно спокушає націоналістичні партії та громадян по всьому світу обіцянками дерегулювання та свободи, особливо сприяючи американським компаніям.

Незважаючи на виклики, кінотеатри залишаються життєво важливим простором для роздумів, провокацій та школою життя, навіть якщо іноді вони коливаються між екстравагантністю червоних доріжок та занадто герметичними пропозиціями. Смерть Сьєнфуегоса нагадує нам, що пристрасть до кіно, подібна до полум'я проектора, що освітлює білий екран, необхідна для збереження пишноти цього мистецтва. Він був "левом" на захист кінематографа, і його нагородою стало життя, присвячене цій пристрасті.