Стаття досліджує католицьку доктрину євхаристії, підкреслюючи концепцію перетворення, згідно з якою хліб і вино буквально перетворюються на тіло і кров Христа. Автор піднімає питання щодо розбіжності між глибоко чудесною природою цієї теологічної події та відсутністю фізичних проявів або драматичних реакцій з боку віруючих і духовенства.

Припускається, що Церква прийняла "ефективну педагогіку": вчити вірити, не відчуваючи. Цей підхід дозволяє євхаристійному ритуалу проходити без потрясінь чи шоку, перетворюючи його на "гігієнічне перетворення", позбавлене видимих побічних ефектів. По суті, стверджується, що справжнє диво може полягати саме в цій здатності людства брати участь у надзвичайній події, не викликаючи видимих реакцій.