Конфлікт у Судані призвів до переміщення 12,9 мільйонів людей. З них понад мільйон втекли до Південного Судану, де мізерна допомога опинилася під загрозою після призупинення USAID.

Нема Муса (22 роки) вивчала журналістику в Nile College у Хартумі, столиці Судану. Коли 15 квітня 2023 року спалахнув конфлікт між регулярною армією країни та воєнізованими Силами швидкої підтримки, її плани на майбутнє рухнули: вона перестала бути студенткою, яка прагнула «допомагати іншим», і була змушена покинути своє місто та стати внутрішньо переміщеною особою. Зрештою вона вирішила втекти автомобілем і шукати безпечніше місце в сусідньому Південному Судані разом зі своїми двома сестрами та матір’ю. Зараз вона опинилася в пастці парадоксу: вона проводить свої дні в транзитному центрі Ренк, місці, яке до війни було університетським гуртожитком, а зараз тут проживає 16 000 людей, що вдвічі перевищує його максимальну місткість, за словами гуманітарних джерел на місцях.

За словами Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) станом на березень 2025 року, 12,9 мільйона людей були змушені покинути свої домівки в Судані через війну. З них 8,9 мільйона є внутрішньо переміщеними особами, а 3,8 мільйона перетнули кордон, щоб знайти притулок у сусідніх країнах.

Як тільки біженці потрапляють до Південного Судану, вантажівка МОМ чекає на них, щоб перевезти їх до Ренка, міста приблизно за 60 кілометрів, де вони можуть розміститися в транзитному центрі. У вантажівку вони завантажують все своє майно — валізи, їжу, матраци чи ліжка — яке змогли взяти з собою, коли покидали свої домівки.

Закія Бахіт (47 років), мати Неми Муси, хотіла б, щоб її доньки здобули хорошу освіту, і каже, що «дуже пишалася б, побачивши, як її дочка працює журналісткою». Нема Муса пояснює, що в Хартумі вони мали «їжу, розпорядок дня та життя». «Тут немає нічого», — каже вона.

Нема Муса втекла з Судану з університетським зошитом, квитанціями про оплату за останні роки та університетською карткою, щоб довести, що вона студентка, і продовжити навчання.

До початку громадянської війни Судан був країною, яка приймала найбільше південносуданських біженців — 800 000 з двох мільйонів, розкиданих по сусідніх Уганді та Ефіопії. Але з квітня 2023 року понад мільйон людей шукали безпечне місце в Південному Судані, за даними УВКБ ООН. Згідно з останніми даними за березень, 733 530 були південносуданськими репатріантами, як-от Марджвук Оріак Пупіт, і 344 195 суданськими біженцями.

Війна в Судані, найбільша гуманітарна криза на планеті, змінила мрії мільйонів людей, зокрема й Неми. Крім того, це конфлікт, особливо жорстокий щодо жінок через сексуальне насильство, вчинене обома протиборчими сторонами. За даними ООН-Жінки за вересень, приблизно 5,8 мільйона внутрішньо переміщених осіб – це жінки та дівчата. Три мільйони з цієї групи – неповнолітні віком до 18 років.

Галіма Хамед (25 років) два роки вивчала освіту в Університеті Блакитного Нілу в Дамазіні. «Я хотіла бути вчителькою, щоб допомагати людям у моїй громаді, але зараз я присвячую себе навчанню шести дітей, які перебувають вдома», — пояснює вона. У малюків гнійні та опухлі очі від кон’юнктивіту, яким вони страждають через відсутність гігієни та умови, в яких вони змушені жити. Мізерна допомога, яка до них надходить, опинилася під загрозою після того, як президент Сполучених Штатів Дональд Трамп наказав призупинити діяльність USAID, агенції співробітництва країни. Понад половина гуманітарної допомоги в Південному Судані, 56,7%, надходить з американських фондів.