Готовність до криз: досвід Європи та світу

Декількома словами

Європейський Союз рекомендує громадянам готувати «тривожні валізки» на перші 72 години кризи, що викликало неоднозначну реакцію в деяких країнах, як Іспанія. Проте, практика підготовки населення до надзвичайних ситуацій (природних, техногенних, військових) через навчання, створення запасів, облаштування сховищ та інформування є давньою і поширеною у багатьох країнах світу (Фінляндія, Швейцарія, Японія, США та інші). Метою таких заходів є підвищення стійкості суспільства, а не розпалювання паніки.


Готовність до криз: досвід Європи та світу

Що б ви взяли з собою, якби довелося терміново покинути дім, не знаючи, коли зможете повернутися? Чи було б у вас під рукою все необхідне? Чи змогли б ви протриматися кілька днів без світла, відчинених магазинів, інтернету та зв'язку?

Коли постають такі питання, часто буває вже занадто пізно: пожежа чи землетрус, руйнівні повені, як ті, що спричинила буря «Дана» у Валенсії минулого жовтня, (все частіша) кібератака, ядерна аварія чи, так, військовий напад – не завжди приходять із попередженням.

Цього тижня Європейський Союз представив стратегію підготовки населення та урядів, яка містить рекомендацію громадянам мати запаси першої необхідності, що дозволять їм протриматися протягом перших 72 годин після кліматичної чи антропогенної кризи.

Незважаючи на те, що це подається як план дій на випадок все частіших природних катастроф (Європа – континент, що нагрівається найшвидше), на Піренейському півострові, зокрема в Іспанії, ця ідея викликала ажіотаж, невдоволення і навіть певну соціальну тривогу. Адже Іспанія – країна не надто мілітаристська, і відчуття загрози через війну Росії проти України тут значно менше, ніж в інших європейських державах.

Однак підготовка громадян до можливих лих чи катастроф, природних чи спричинених людиною, не є чимось новим чи незвичним. Ні в Європі, ні в решті світу. Уряди багатьох країн, як європейських, так і поза ЄС, роками, якщо не десятиліттями, реалізують програми інформування, підготовки та тренувань (добровільних або навіть обов'язкових) на випадок різноманітних надзвичайних ситуацій, до яких вони також готують своїх громадян.

У Японії, одній з країн світу, найбільш схильних до природних чи техногенних катастроф (або їх поєднання, як ядерна катастрофа на Фукусімі 2011 року, спричинена землетрусом і цунамі), мешканці беруть участь у щорічних навчаннях з ліквідації наслідків катастроф: від гасіння пожеж до накладання джгута; а також в евакуаційних тренуваннях. А японські шкільні програми (щось подібне тепер пропонує і Брюссель у новій стратегії) включають обговорення повеней та навчання з підготовки до інших катастроф, як зазначав минулого року в дослідженні один зі світових експертів з підготовки, Деніел Олдріч, співдиректор Глобального інституту стійкості Північно–Східного університету в Бостоні.

Саме у Сполучених Штатах, де залежно від регіону також проводиться профілактика ураганів чи землетрусів серед населення, багато учнів по всій країні проходять спеціальну підготовку на випадок стрілянини в школах – повторюваної драми, через яку в багатьох навчальних закладах встановлюються протоколи та проводяться тренування в класах.

В Європі Фінляндія, якій серйозно загрожує її довгий кордон з Росією, є лідером континенту з підготовки населення. Суспільство тут дуже свідоме і треноване з раннього віку. Фактично, ґрунтовний звіт колишнього президента Фінляндії Саулі Нііністьо про готовність до криз в Європі став основою нової стратегії Єврокомісії. У цій скандинавській країні з населенням 5,5 мільйона осіб існує безліч добровільних курсів цивільної оборони для вивчення основ безпеки, першої допомоги, гасіння пожеж, самооборони та орієнтування. Також існує розгалужена мережа сховищ: 50 500, з місцями, достатніми для розміщення одночасно 87% населення (4,8 мільйона місць на 5,5 мільйона мешканців).

Але відчувати подих російської загрози – не обов'язкова умова для підготовки. У Швейцарії, країні, яка завдяки своєму нейтралітету зуміла вийти практично неушкодженою з найстрашніших європейських конфліктів XX століття, з 1963 року законом передбачено, що кожне новозбудоване житло повинно мати бункер або сховище, здатне розмістити всіх його мешканців. Таким чином, по всій країні налічується близько 370 000 підземних сховищ, державних і приватних, з місцями приблизно для дев'яти мільйонів людей, тобто для 100% населення. Як зазначає швейцарська влада, «сховища призначені насамперед для використання у разі збройного конфлікту», тому «вони повинні бути здатні витримувати вплив сучасної зброї, тобто, перш за все, забезпечувати захист від РХБЯ [радіологічних, хімічних, біологічних та ядерних] агентів та близьких влучань звичайної зброї».

Таблетки йоду

У Бельгії, де ядерна загроза пов'язана насамперед із близькістю атомних електростанцій, таблетки йоду безкоштовно роздають в аптеках усім мешканцям, а громадянам рекомендують зареєструватися в національній службі оповіщення, яка надсилає повідомлення електронною поштою та SMS.

Багато з цих країн також розповсюджують серед населення точні інструкції щодо того, як бути «готовими до інцидентів та криз», таких як тривалі відключення електроенергії чи води, збої в роботі банківських систем чи інтернету, природні явища чи «довгострокові кризи», як-от пандемія чи військовий конфлікт, як підсумовує фінська брошура. Швеція також, вже вп'яте з часів Другої світової війни, розповсюдила п'ять мільйонів буклетів серед свого населення, попереджаючи про ризик «збройних конфліктів, тероризму, кібератак та дезінформаційних кампаній». На 32 сторінках буклету містяться точні інструкції щодо того, «як підготуватися та діяти у разі кризи чи війни».

Громадяни Франції – де кожної першої середи місяця на одну хвилину 40 секунд вмикаються всі сирени країни для перевірки роботи системи оповіщення населення про «природну, промислову катастрофу чи теракт» – також отримають цього літа посібник з виживання, щоб знати, як діяти у разі національної надзвичайної ситуації чи «неминучої загрози». Німецька версія цього буклету, в якому, як і в інших країнах, особливий акцент робиться на необхідних речах для подолання перших 72 годин кризи, налічує 68 сторінок.

«У кризовій ситуації ресурси влади, навіть у найкращому випадку, сильно перевантажені і не можуть негайно задовольнити всі потреби населення», – пояснює Емма Хакала, спеціалістка з кліматичної безпеки Фінського інституту міжнародних відносин. «Чим краще населення підготовлене, наприклад, до виживання без електрики чи водопостачання протягом деякого часу, тим стійкішим воно буде до цих ризиків», – зазначає вона електронною поштою.

Експертка додає потенційну додаткову цінність такого інформування суспільства: «Громадська обізнаність про кліматичні ризики також може мотивувати та легітимізувати пом'якшення наслідків зміни клімату, що в кінцевому підсумку є найкращим способом зменшити ризики катастроф».

Нова європейська стратегія – яка є частиною ширшого пакету, що також включає план переозброєння, декілька кліматичних регуляцій та програму підготовки інфраструктури та готовності до гібридних загроз, яка, ймовірно, буде представлена на початку травня – не вказує державам–членам на склад їхнього набору для підготовки чи надзвичайних ситуацій. Крім того, прогнозування та реагування на надзвичайні ситуації залишаються компетенцією національних урядів. «Кожна з 27 держав–членів має свої соціальні, кліматичні чи географічні особливості, і це потрібно враховувати», – каже джерело, яке брало участь у розробці стратегії. Що Брюссель зробить, так це надасть «керівні принципи для самозабезпечення», які включатимуть все: від зберігання основних запасів, планування на випадок кризи, наявності сховищ тощо, пояснює джерело.

Йдеться не лише про підготовку громадян до виживання протягом цих 72 годин. Стратегія спрямована на прогнозування криз (за допомогою розвідданих, супутників та аналізу провідних дослідників), підготовку всього населення (від шкіл, домогосподарств, підприємств) до реагування на них за допомогою курсів, інформування та ресурсів, а також покращення координації через новий кризовий комітет, який буде ключовим, особливо в перші години після надзвичайної ситуації.

Негативна реакція

Ці перші моменти є ключовими, погоджуються експерти. Єврокомісарка з питань готовності та управління кризовими ситуаціями Хаджа Лахбіб під час презентації європейської стратегії опублікувала в соцмережах відео, де представила свою пропозицію набору з «усім необхідним для виживання протягом перших 72 годин кризи». Формат гумористично наслідує відео, які деякі видання роблять зі знаменитостями, що показують на камеру вміст своїх сумок. Це викликало певне невдоволення чи подив у таких країнах, як Іспанія та Італія – двох найбільш неохочих до розмов про переозброєння Європи.

Негативна реакція на відео та частину нової стратегії була посилена та підживлена в соціальних мережах російськими ботами, запевняють джерела в ЄС. Моніторинг та аналіз соцмереж за останні дні показують, що організовані групи ботів посилювали негативні коментарі щодо плану та намагалися асоціювати його переважно з конфліктами, а не з природними катастрофами, стверджує один з аналітиків, відповідальних за вивчення дезінформації та пропаганди Кремля на рівні ЄС.

Але з ботами чи без них, оскільки вони в будь–якому разі спираються на існуючі реалії, відторгнення плану підготовки на півдні Європи здивувало Брюссель, де відзначають позитивне сприйняття ініціативи в інших регіонах. Саме метою було, пояснюють вони, дедраматизувати ситуацію, підкреслити, що йдеться про ставлення, яке має стати нормою, а не викликати паніку.

Ідея полягає в тому, що чим краще підготовлений, тим краще впораєшся з будь–якою надзвичайною ситуацією, і що розмови про це не означають неминучість проблеми, пояснюють джерела в ЄС. Вони нагадують «ірраціональні» сцени на початку пандемії COVID–19, коли люди масово скуповували товари, які не були конче необхідними, наприклад, туалетний папір. Треба добре обміркувати, що потрібно робити і мати. «Мовчання про проблему не зменшить загрозу», – підкреслюють вони. Бути готовими означає безпеку та можливість краще піклуватися про вразливих людей у разі надзвичайної ситуації, наполягають вони в повідомленні, яке також озвучили головні європейські чиновники останніми днями.

Певна баналізація такої серйозної справи, як ця, навіть не є чимось новим. У 2011 році Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) запустили кампанію з підготовки до криз на основі «зомбі–апокаліпсису», яка включала комікси та відео, наприклад, про сім'ю, яка пакує набір з найнеобхіднішим – від води до ліків та продуктів тривалого зберігання, як тепер рекомендує ЄС – і прокладає безпечний маршрут для втечі від живих мерців, що заполонили вулиці.

За гумором стояло дуже серйозне твердження: «Якщо ви загалом добре екіпіровані для зомбі–апокаліпсису, ви будете готові до урагану, пандемії, землетрусу чи терористичного акту», – пояснював CDC, визнаючи, що «може бути важко змусити людей думати про готовність до надзвичайних ситуацій до того, як станеться катастрофа». Завдяки цій оригінальній кампанії, яка мала великий резонанс, американський центр із задоволенням відзначив, що вдалося «привернути увагу та залучити людей до підготовки, перш ніж стане занадто пізно».

Read in other languages

Про автора

Майстер художньої публіцистики та живої мови. Її тексти мають емоційний стиль, багаті метафорами та легко читаються.