Декількома словами
На тлі зростаючої геополітичної напруги та невизначеності щодо майбутньої ролі США, Європа та Іспанія зокрема шукають шляхи до спільної оборонної стратегії та стратегічної автономії. Однак цей процес ускладнюється відсутністю єдиного бачення, розбіжностями між ЄС та НАТО, а також глибокими політичними розколами всередині країн, як, наприклад, в Іспанії. Прем'єр-міністр Педро Санчес опинився у складній ситуації, намагаючись узгодити зовнішні вимоги щодо збільшення оборонних витрат із внутрішньополітичними реаліями та розбіжностями між партнерами по коаліції та опозицією.
Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес наразі не може представити в Конгресі комплексний план безпеки та оборони, оскільки його просто не існує. Така ж ситуація спостерігається і в Європейському Союзі (ЄС) загалом. Дискусії щодо спільної оборонної стратегії активно тривають у столицях країн-членів, але до єдиної позиції, яку можна було б обговорити в Брюсселі, ще далеко.
На даний момент існують лише окремі ініціативи, зокрема з боку Парижа та Лондона, які збирають світових лідерів, не обмежуючись лише ЄС, для підтримки України у її протистоянні російській агресії. Ця підтримка розглядається як символ спільної небезпеки, яку становить політика Володимира Путіна. Попри відсутність єдиного плану, існує політична воля та рішучість Європи (за винятком Угорщини та Словаччини через їхню проросійську позицію та орієнтацію на Дональда Трампа) створити європейський оборонний проєкт, що забезпечить стримування та стратегічну автономію.
Попереду ще багато роботи на тлі численних односторонніх ініціатив, які не узгоджені між собою. Проте незмінним залишається рішення досягти самодостатності Європи у сфері оборони та безпеки, незалежно від позиції США та можливого повернення Трампа. Це єдиний чіткий висновок з усіх формальних та неформальних зустрічей європейських лідерів.
Іспанія, як і інші країни, змушена вести переговори одночасно з європейськими партнерами та з НАТО. Останні події засвідчили розбіжності в інтересах між ЄС та Альянсом, про що свідчать джерела в урядових та парламентських колах. Поки в європейських столицях обговорюється гіпотеза трансформації НАТО у разі, якщо США продовжать діяти всупереч інтересам міжнародного порядку, встановленого майже 80 років тому, генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг (на момент написання оригіналу, нині - Марк Рютте) наполягає на збільшенні оборонних бюджетів країн-членів.
Нещодавно іспанському уряду вдалося домогтися від НАТО спростування інформації про нібито зобов'язання Іспанії довести оборонні витрати до 2% ВВП вже цього літа. Навіть «Біла книга оборони» не є чітким планом дій, хоча й містить орієнтовну цифру військового бюджету в 43 мільярди євро. Найбільш розроблений проєкт створення європейської оборонної промисловості знаходиться на розгляді в Європарламенті і вже отримав понад 1500 поправок.
Залишається відкритим питання, чи вдасться європейцям досягти єдності на саміті НАТО в червні, чи зв'язок зі Сполученими Штатами залишиться визначальним. До того часу Санчесу доведеться пройти складний період, намагаючись розширити поняття оборонних витрат, не зводячи все лише до закупівлі озброєнь.
Схоже, прем'єр-міністра більше турбують зовнішні виклики, які безпосередньо впливатимуть на Іспанію, ніж сильна опозиція з боку Народної партії (PP) та лівих сил. Невдовзі очікується серія парламентських ініціатив від PP (резолюції, запити, пропозиції), які не матимуть практичних наслідків, але продемонструють відсутність уряду більшості. Маючи такий арсенал, PP може вимагати розпуску парламенту та проведення виборів, як нещодавно заявив лідер партії Альберто Нуньєс Фейхоо.
Внутрішньополітична ситуація в Іспанії ускладнюється відсутністю діалогу між правлячою Соціалістичною робітничою партією (PSOE) та PP. Це дозволяє останнім не вдаватися в суть дебатів про оборону, а обмежуватися вимогами до Санчеса виконувати зобов'язання перед НАТО та вказувати на розбіжності всередині урядової коаліції. Санчес не прагне стати «чемпіоном» європейського переозброєння, але ще далі від цієї позиції знаходяться ліві партії, хоча й між ними існують розбіжності. Партія «Sumar» виступає за «єдність лівих», включаючи «Podemos», проте на сьогодні відносини між ними зруйновані.
Розкол є очевидним як в Іспанії, так і в Європі, де існує безліч думок. Глава іспанського уряду заявляє, що працюватиме над тим, аби країни діяли у сфері оборони «пропорційно та згуртовано». Однак щодо пропорційності існують різні концепції, особливо коли йдеться про фінансування.
