Президент Народної партії Каталонії Алехандро Фернандес цієї середи опублікував книгу «Без прикрас» (A calzón quitao), в якій пояснює причини, що, на його думку, гальмували розвиток його партії в Каталонії. У вступі до есе лідер групи «народників» у Парламенті ставить запитання: «Чому баскська та каталонська НП є справжньою людською м'ясорубкою для лідерів? (...) Коли я вимовляю цю фразу публічно, співрозмовник завжди вибухає сміхом. Ніхто не зміг її спростувати: що б ти не робив, «Хенова» (центральний офіс НП у Мадриді) тебе усуне. Це ніколи не підводило».

У своїй праці Фернандес стверджує, що каталонська та баскська НП протягом історії зазнавали «справжньої політичної та навіть моральної розправи», і додає ще одну ідею для аргументації своєї тези. «Алехо (Відаль-Квадраса) найняли за жорсткість і звільнили за жорсткість, а Піке (Жозепа) найняли за поміркованість і звільнили за поміркованість», — зазначає він стосовно двох колишніх президентів НП 90-х років. Далі він згадує кількох усунутих лідерів «народників», таких як Альфонсо Алонсо, Марія Сан Хіль, Даніель Сірера, Антоніо Басагойті та Аранча Кірога. «М'ясорубка лідерів спрацювала (у випадках останніх трьох) з німецькою ефективністю», — зауважує він.

Після гучного конфлікту з Альберто Нуньєсом Фейхоо через його відмову від будь-якого зближення з партією «Разом за Каталонію» (Junts), Фернандес уклав перемир'я з «Хеновою», яке підтвердило його на чолі партії (очікується з'їзд) та як лідера списку, а згодом і голови парламентської групи. Однак він ніколи не відмовлявся від захисту своїх постулатів, які полягають у відстоюванні каталонської НП, вільної від опіки національного керівництва. «Я сам танцюю брейк-данс на дроті з того часу, як мене обрали президентом НП Каталонії на праймеріз. З першого дня, ще до поганих результатів, і ось я досі тут, у хиткій рівновазі на момент написання цих рядків, хоча результати значно кращі». Національне керівництво відклало з'їзд у Каталонії на невизначений термін, офіційно — через те, що вважає, ніби Іспанія живе в передвиборчому кліматі, і краще його відкласти.

«Як можливо, що завжди відбувається одне й те саме? Невже ми, каталонські та баскські члени НП, усі дурні?», — запитує Фернандес. «Чи не може бути, що структурна проблема походить звідти, звідки призначають і знімають регіональних лідерів вручну? Чи не може бути, що каталонське та баскське суспільства сприймають ці призначення «згори» і відкидають їх, бо, як і в будь-якій іншій громаді, прагнуть мати лідерів без опіки?», — запитує «народник» у вступі до 210-сторінкової книги, яка з цієї середи доступна в книгарнях. У книзі Фернандес дорікає «мадридській одержимості» знайти «поміркованого єдинорога» в Junts, якого, на його думку, не існує, і відкидає ностальгію за Пактом Мажестік, за яким CiU та НП домовилися про управління країною. «Ми не можемо домовлятися з тими, хто хоче зруйнувати Іспанію», — каже він.

З передмовою Каєтани Альварес де Толедо, Фернандес, який презентує свою книгу 7 квітня в Мадриді, викладає свою тезу про те, що каталонський «процес» (рух за незалежність) поширився на всю Іспанію, і захищає необхідність зміцнення конституціоналізму як реальної альтернативи в Каталонії. Фернандес вважає, що президент Сальвадор Ілля піддався шантажу націоналізму. «Коли в суспільстві існує політичний конфлікт, а в каталонському він є, є дві альтернативи для його вирішення: одна — це «доброзичливість» умиротворення, а інша, «більш реалістична», — це «баланс сил» (balance of power). Щоб Каталонія перестала бути проблемою для Іспанії, — підсумовує він, — необхідно, щоб у ній виник реальний баланс між сторонами, які думають по-різному, щоб одна не могла так легко пригнічувати іншу».