Хоча для того, щоб жити з певною гідністю, людина намагається струсити з себе медійне сміття, ти не можеш уникнути того, щоб воно не забруднило твій розум, оскільки воно пронизує атмосферу, якою ти змушений дихати. Після споглядання наживо, як сотні дітей гинуть під бомбами, як міста перетворюються на руїни, як цей собачий світ опиняється на милості якогось повновладного ідіота, людина намагається знайти притулок у музиці, читанні або повернутися до моря, залишивши землю позаду.

Дорогою до моря крізь чудову весну, яку залишили минулі дощі, та крізь краєвид з усіма відтінками палаючої зелені, наприкінці втечі я знову зустрівся з портом, рибальськими човнами та хвилями, що б'ються об ті бухти, які завжди носиш у пам'яті. На мить я повірив, що в безпеці, але, приїхавши до будинку, закритого з минулого літа, я побачив, що пара ластівок будує своє гніздо на одній з балок внутрішньої тераси.

У своїх перельотах туди-сюди з грудкою глини в дзьобі вони були на півдорозі у своїй копіткій праці зі спорудження гнізда просто над столом, де ми зазвичай збираємося з родиною та друзями на обіди під час відпустки. До того моменту пара ластівок здійснила б понад дві тисячі перельотів за приблизно десять днів роботи.

Гніздо ластівок удома зазвичай дарує відчуття щастя, але якби це гніздо було добудоване, мені довелося б прибрати меблі та залишити терасу порожньою, щоб пташенята не випорожнювалися на наші тарілки. Раптом переді мною постала проблема совісті. Я щойно бачив у новинах руйнування будинків у Газі та Україні, як житло, в якому сім'я прожила кілька поколінь, було зруйноване ізраїльськими солдатами. Тепер у моїх руках було знищити дім ластівок. Я вже два дні спостерігаю, як вони будують своє гніздо. Я не знаю, що робити. Я запитую себе, що б зробив на моєму місці Густаво Адольфо Беккер.