У президентській адміністрації в центрі Києва, столиці України, зростає відчуття, що роздратування президента Сполучених Штатів Дональда Трампа щодо його російського колеги Володимира Путіна є більшим, ніж здається. Адже ідея встановлення перемир'я на українському фронті належала саме республіканцю. Коли він два місяці тому оголосив, що телефонував Путіну та президенту України Володимиру Зеленському, план полягав у «негайних» переговорах про припинення вогню. Процес затягнувся до двосторонньої зустрічі в Джидді (Саудівська Аравія) 11 березня між американцями та українцями, з одного боку, та росіянами, з іншого. Київ погодився на 30-денне перемир'я. Москва – ні. І через місяць, судячи з останніх масових вбивств мирного населення в Кривому Розі та Сумах, схоже, не збирається цього робити. Понад півсотні загиблих на українській землі лише за десять днів загрожують загострити діалог між Вашингтоном і Москвою.

Вже після загибелі близько двадцяти людей у Кривому Розі, дев'ятеро з яких – діти, 4 квітня Трамп публічно висловив своє невдоволення Кремлем. «Вони бомбардують, як божевільні», – сказав він під час публічної заяви з Білого дому, – «Я не задоволений тим, що відбувається». Очікується, що він не буде задоволений і після понад 30 загиблих, зареєстрованих внаслідок падіння щонайменше двох балістичних ракет цієї неділі в Сумах, на північному сході України, біля російського кордону.

За кілька годин до цієї останньої масової загибелі людей президент-республіканець на борту президентського літака заявив про переговори з Росією наступне: «Настає момент, коли потрібно або терпіти, або мовчати. Побачимо, що буде далі, але я думаю, що все йде добре».

Переговори щодо повномасштабного вторгнення, розпочатого Росією 24 лютого 2022 року, відбуваються трьома різними шляхами. Один із них – це спроба досягти саме перемир'я за посередництва США та їхнього діалогу зі сторонами, як це було на зустрічі в Джидді в березні. Інший шлях – це шлях, який Вашингтон проклав з Києвом, з одного боку, для укладення угоди про розробку корисних копалин та інших природних ресурсів України, та з Москвою, з іншого боку, для відновлення як дипломатичних, так і торговельних відносин між двома державами. Усі ці шляхи взаємопов'язані, і від них залежить життя цивільних осіб під російським вогнем.

Президент України Володимир Зеленський неодноразово заявляв, чого він хоче: безумовного припинення вогню, яке могло б діяти протягом 30 днів з можливістю продовження. Це припинення насильства повинні контролювати США, хоча на місцях відкривається можливість створення міжнародних сил за участі кількох країн під керівництвом Франції та Великої Британії — Київ розраховує на можливе приєднання союзників навіть поза межами НАТО — які б гарантували дотримання угоди про перемир'я.

Перший крок був зроблений 11 березня в Джидді. Вашингтон запропонував ці 30 днів паузи; Україна погодилася, але Путін обумовив угоду припиненням постачання іноземної зброї українській стороні та мобілізацією та підготовкою нових солдатів. Через місяць все залишається без змін.

Друга спроба перемир'я була підписана 25 березня, коли Москва і Київ знову за посередництва Вашингтона домовилися про припинення бойових дій проти енергетичного сектору та в Чорному морі. Пакт, який розпочався з великої плутанини щодо його набуття чинності і який на практиці не був виконаний. Обидві сторони щодня звинувачують одна одну в атаках на ключову інфраструктуру електромережі.

Російський посланник у США Кирило Дмитрієв (ліворуч) разом із відповідальним за діалог зі США Стівом Віткоффом у п'ятницю в Санкт-Петербурзі. Associated Press/LaPresse (APN)

Існує також інша перешкода в цих переговорах. Адміністрація Трампа має для цього двох людей з різними ідеями. З одного боку, це генерал Кіт Келлог, посланець по Україні; з іншого боку, мільярдер Стів Віткофф, відповідальний за відносини з Москвою. Як повідомило агентство Reuters, на початку квітня на зустрічі в Білому домі Віткофф заявив президенту, що найшвидший спосіб досягти припинення вогню – це передати Росії право власності на чотири області, які вона вимагає як свої (Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську). Келлог відкрито заперечив, стверджуючи, що, хоча українське суспільство може погодитися на певні поступки, воно не погодиться на повну передачу цих чотирьох регіонів. Російські війська не контролюють повністю жодну з них.

Віткофф зустрівся минулої п'ятниці в Санкт-Петербурзі з Путіним, де протягом чотирьох годин вони говорили про Україну. Російський представник, відповідальний за підтримку діалогу з Вашингтоном, Кирило Дмитрієв, голова значного інвестиційного фонду та з тривалим періодом навчання в Сполучених Штатах, назвав зустріч «продуктивною». Саме Дмитрієв на початку квітня їздив до Вашингтона, де провів зустрічі з членами адміністрації Трампа. Москва не повідомила подробиць про результати переговорів, але сам Дмитрієв назвав «конструктивними» зустрічі, на яких, за його версією, президентство США змогло краще зрозуміти «російську позицію».

Посланець Кремля в інтерв'ю CNN визнав, що його завдання полягає в перезапуску економічних відносин між двома країнами і що він у жодному разі не вимагав від Сполучених Штатів зняття санкцій.

Можливо, саме цей шлях розвивається найкращими темпами, безумовно, далекими від переговорів між урядом Зеленського та урядом Трампа щодо можливої угоди про розробку українських корисних копалин. Цими вихідними у Вашингтоні відбулися технічні зустрічі між українською делегацією на чолі з заступником міністра економіки Тарасом Качкою та американською делегацією. Як повідомили американські ЗМІ, позиції сторін дуже далекі одна від одної.

В останньому проєкті, за даними агентства Reuters, команда президента Трампа, в якій особливий вплив має міністр фінансів Скотт Бессент, повернулася до максимальних позицій: не йдеться про гарантії безпеки, як того вимагає Київ, розширює угоду на викопні ресурси (нафту і газ), вимагає повернення всієї допомоги, наданої за ці три роки війни, і привласнює собі можливість блокувати будь-які угоди з третіми сторонами. Україна та Європейський Союз ще в 2021 році підписали меморандум про взаєморозуміння щодо посилення співпраці у сфері корисних копалин та рідкоземельних елементів.

«Угода, яка обговорюється, за повідомленнями ЗМІ, не приносить жодної реальної вигоди Україні», – стверджує в електронному листі Петро Олещук, доктор політичних наук та експерт аналітичного центру United Ukraine, – «оскільки вона повинна взяти на себе нові борги та передати всі стратегічні галузі під контроль Сполучених Штатів, не отримавши нічого натомість». На столі, в останній американській пропозиції, буде навіть контроль над одним із газопроводів, що проходять через Україну. «Сама угода», – продовжує Олещук, – «становить потенційну загрозу суверенітету України, може бути неконституційною та перешкоджати її вступу до ЄС».

Це «нічого натомість», про яке говорить Олещук, стосується відсутності гарантій безпеки. Вашингтон вважає, що сам факт наявності угоди про розробку ресурсів і, отже, присутності в країні, запропонує свого роду захисний щит від можливої майбутньої агресії з боку Росії. Як розповів президент України групі журналістів у середині минулого тижня, паралельно з переговорами щодо корисних копалин, він сам у розмові, що відбулася три тижні тому з Трампом, попросив надіслати десяток систем протиповітряної оборони Patriot, найцінніших для перехоплення ракетних атак. Український лідер навіть висловив готовність їх купити, але наразі не отримав позитивної відповіді від свого американського колеги.