Сміх і плач мають схожий вираз на обличчі людини;

в деяких випадках обидві емоції викликають сльози, і важко зрозуміти, чи викликані вони тим, хто сміється, чи тим, хто плаче. Також майже однаково звучать стогони, які викликають біль і задоволення. Вночі в джунглях чується оргія криків, виття, ревіння та плачів, ніби темрява кипить. Це звірі, які зайняті своєю справою: одні полюють, інші пожирають, спарюються або вбивають. Те саме роблять комахи, оточені квітами, і всі риби серед коралових рифів. Під час сну вас будить переривистий свист комара, який намагається приземлитися на вашу щоку. Ця комаха влаштована як витвір мистецтва, чия невблаганна доля полягає в тому, щоб висмоктати вашу кров, і зрештою вона це зробить, якщо ви її не вб'єте. Коли спостерігаєш, як гепард переслідує газель, змушений захоплюватися еластичністю цієї кішки, яка рухається як дивовижна машина для вбивства, але це захоплення поєднується з жахом від того, як гарну тварину було розтерзано з усією жорстокістю та невинністю, яка не виключає краси та суворості. З огляду на світ таким чином, не дивно, що Леонардо да Вінчі розробив гармати для Чезаре Борджіа. Достатньо відвідати якийсь військовий музей, щоб усвідомити, що вся зброя протягом історії була прикрашена чудовими ювелірними виробами. Револьвери мали руків'я з перламутру, а шаблі ніколи не приховували у сліпучій траєкторії до шиї жертви сяйво фруктів, сонць, тварин чи богів, тонко інкрустованих у руків'я. Нацисти, після того як зруйнували село, писали на обгорілих стінах: «Не сумуйте. Тільки дивуйтеся». Якщо життя полягає в тому, щоб вмирати, вбиваючи, якщо вбивство стало витвором мистецтва, яким треба захоплюватися, вже неможливо дізнатися, яке джерело наших сліз. Серед цієї плутанини обов'язково воскреснути навесні, як Бог робить щороку.