Декількома словами
Американський бізон, який вважався вимерлим у Мексиці, успішно повернувся до Біосферного заповідника Янос. Його популяція сягнула 500 особин, незважаючи на те, що тварини живуть у зоні, охопленій наркотрафіком і насильством на кордоні з США. Цей успіх є не лише екологічним тріумфом, але й історичним актом відновлення, оскільки винищення бізонів у XIX столітті було частиною колоніальної війни проти корінних народів.
У Біосферному заповіднику Янос, останній великій прерії Мексики на кордоні штату Чіуауа зі Сполученими Штатами, налічується близько 500 американських бізонів. Цей вид, який донедавна вважався повністю вимерлим на мексиканській території, успішно повернувся додому завдяки 17-річному проекту реінтеграції.
Навесні цього року найбільше стадо бізонів у Мексиці, розташоване на північному заході Чіуауа, поповнилося десятками новонароджених телят. За 17 років популяція чистокровних тварин зросла зі ста завезених особин до приблизно 500. Це історія стійкості, яка розгортається в умовах, контрольованих наркотрафіком і занурених у спіраль насильства. Бізони пристосувалися до розділового муру між країнами, пережили посухи та екстремальні кліматичні умови.
Остання мексиканська прерія та її охоронці
Масштабний проект у Яносі, ключовому елементі північноамериканської системи прерій, сприяє розвитку не лише бізонів, а й пум, ведмедів, ягуарів, оленів та мігруючих птахів, що летять аж із Канади. Головними архітекторами процвітання пасовищ є саме бізони, які завдяки випасу та удобренню ґрунту підтримують життєздатність усієї екосистеми.
Герман Роблес, фахівець із пасовищ, зазначає, що прерії та їхня взаємопов’язаність простягаються від Мексики до Канади, де колись мешкало понад 40 мільйонів бізонів. Сьогодні їх менше мільйона в усьому світі. «Завдяки бізонам пасовища залишаються здоровими, оскільки вони удобрюють їх своїм гноєм і сечею, одночасно вирівнюючи рівнину. А пасовища, своєю чергою, підтримують усю фауну», — пояснює Роблес. Це ключова ланка, що з’єднує три країни в єдиний екологічний коридор.
Історія геноциду та культурний зв'язок
Повернення бізонів має глибоке історичне коріння, пов’язане з корінними народами регіону, такими як Нде (апачі). Для них бізон був не просто джерелом їжі, а й основою культури. За міфом, бізон, зазнавши поразки, погодився служити народові Нде, але з однією умовою: нічого не має бути витрачено марно, що символізує філософію екологічної рівноваги.
У XIX столітті колоніальні адміністрації, не змігши перемогти індіанців у прямій війні, вдалися до тактики випаленої землі: масового винищення бізонів. Було вбито до 50 мільйонів тварин, щоб позбавити народ Нде засобів до існування та культурного орієнтира. Сьогодні повернення бізонів — це також і акт відродження для самих громад Нде, які продовжують боротьбу за збереження своєї мови та традицій.
Символ стійкості у зоні конфлікту
Цей природоохоронний тріумф відбувається в регіоні, який є гарячою точкою організованої злочинності. Лише у квітні цього року в Яносі армія вилучила півтонни метамфетаміну. Раніше, за 60 кілометрів, було виявлено десятки таємних могил із тілами щонайменше 72 жертв. У 2019 році недалеко від заповідника Янос сталась гучна різанина, в результаті якої загинули три жінки та шестеро дітей. Ці злочини залишаються безкарними.
Попри жорстоку реальність прикордонної зони, американський бізон повертається, уособлюючи собою потужний символ боротьби та стійкості, нагадуючи про необхідність збереження життя та екосистем навіть у найнапруженіших регіонах світу.