Чому ми гриземо нігті? Аналіз поширеної звички та шляхи подолання стигми

Чому ми гриземо нігті? Аналіз поширеної звички та шляхи подолання стигми

Декількома словами

Кусання нігтів, поширена, але часто прихована звичка, має глибокі психологічні корені та соціальну стигму. Експерти підкреслюють важливість усвідомлення та застосування спеціалізованих технік для ефективного подолання цього поведінкового розладу.


Кусання нігтів, або оніхофагія, є поширеною звичкою, що хронічно вражає від 20% до 30% населення, а епізодично — до 44%. Незважаючи на таку поширеність, у публічному просторі, від соціальних мереж до глянцевих журналів та червоних доріжок, ми бачимо лише ідеальні руки, що посилює стигму навколо цієї поведінки.

Експерти пояснюють, що оніхофагія — це не просто шкідлива звичка, а повторювана поведінка, яка служить для регулювання внутрішніх станів, таких як нудьга, фрустрація або легкий стрес. Це автоматична дія, якій передує напруга, а за нею слідує відчуття полегшення або задоволення. Дослідження на близнюках показують, що існує чітке генетичне навантаження в цій поведінці. Доктор Джон Андоні Дуньябейтія, професор психології з Університету Небріха, зазначає, що видимі пошкодження пальців та сам жест викликають дискомфорт у оточуючих, тому більшість людей, що гризуть нігті, роблять це наодинці.

З психологічної точки зору, люди, які гризуть нігті, часто мають перфекціоністські та організаційні риси, низьку толерантність до фрустрації та схильність до автоматичних рутин. Доктор Естер Хіменес, дерматолог, підкреслює, що руки є дуже важливим елементом у особистих та професійних стосунках, а недоглянуті нігті можуть створити "поганий імідж", що асоціюється з відсутністю самоконтролю та викликає сором. З фізичної точки зору, ця звичка може призвести до постійних деформацій нігтів, сприяти бактеріальним (панариції) або вірусним (бородавки) інфекціям і навіть викликати зміни в зубах.

Навіть у світі кіно та моди ідеальні руки є вимогою. Ісабель Ауернхаймер, керівник відділу макіяжу та зачісок у фільмах та серіалах, пояснює, що руки є продовженням обличчя, тому на показах мод та зйомках завжди присутні манікюрниці. Актори, які гризуть нігті, часто використовують накладні нігті, щоб приховати проблему.

Перший крок до подолання оніхофагії — це усвідомлення. Аніла Іднані, президент HabitAware та засновниця некомерційної організації BFRB Changemakers, яка сама зіткнулася з подібним розладом, стверджує: "Ви не можете змінити те, про що не знаєте, що відбувається". Усвідомлення дозволяє експериментувати зі здоровими стратегіями для пошуку спокою. Ефективною технікою, яка довела свою наукову ефективність, є "тренування зі зміною звички". Вона починається з усвідомлення, виявлення моментів та причин виникнення потреби піднести руки до рота. Потім, замість того, щоб гризти нігті, тіло вчиться робити інші несумісні дії, наприклад, міцно стискати кулак або грати з предметом у руці протягом хвилини.

Для практичних рішень рекомендується тримати нігті короткими та підпиляними, видаляти зайві шкірки, застосовувати живильні та регенеруючі олії для кутикули, використовувати зміцнювачі з біотином або кератином, а також гіркі лаки, що створюють неприємний смак. У складних випадках краще звернутися до лікаря. Регулярний професійний манікюр також може допомогти, проте гелеві нігті, хоч і є естетичним рішенням, не вирішують основну причину проблеми.

Видимість та відкрите обговорення оніхофагії, подібно до того, як змінилося сприйняття тривоги чи депресії завдяки публічним особам, можуть допомогти усунути стигму та сором. "Почути, як хтось говорить 'я теж', може стати іскрою, яка звільнить нас від сорому та спонукає шукати допомогу", — підсумовує Іднані.

Про автора

Автор динамічних текстів із сильним емоційним відгуком. Її матеріали викликають емоції, зачіпають соціальні теми та легко поширюються.