Декількома словами
Дедалі більше шкіл замінюють святкування Дня матері та Дня батька на День родини. Це робиться для створення більш інклюзивного середовища, де кожна дитина відчуває себе цінною, незалежно від її сімейної ситуації. Психологи та педагоги підтримують цю тенденцію.
Багато державних шкіл обирають святкувати День родини замість традиційних Дня матері та Дня батька. За їхніми поясненнями, шкільні свята мають бути часом, коли діти та дорослі відчувають себе включеними та цінними, незалежно від структури їхньої сім'ї.
Діти, які втратили одного з батьків, можуть відчувати себе виключеними або інакшими під час святкування Дня матері чи Дня батька.
Рішення замінити День матері (перша неділя травня) та День батька (19 березня) єдиним Днем родини, який відзначається, наприклад, 15 травня, здебільшого сприймається з розумінням. Хоча деякі батьки з більш традиційними поглядами можуть мати застереження, їхні думки є меншістю і не призводять до серйозних конфліктів у навчальних закладах.
Представники батьківських асоціацій підтверджують, що більшість державних шкіл вже перейшли на святкування лише Дня родини. Це робиться для врахування різноманітності сучасних сімей та включення всіх дітей. Багато батьківських організацій змінюють свої назви, щоб краще відобразити ідею інклюзивності.
Деякі школи взагалі відмовилися від проведення будь-яких свят, пов'язаних із батьками чи родиною.
За словами педагогів та керівників шкільних організацій, рішення про формат святкувань приймаються на рівні педагогічної та шкільної ради, а не шляхом консультацій з батьками. Батькам лише пояснюють причини та виправдання таких рішень. Основна мотивація — відповідність різноманітності сімей, які існують сьогодні. Навіть багато років тому у школах навчалися діти, які не мали батьків, або жили лише з одним із них, чи з бабусями й дідусями. Свято родини має врахувати всі ці ситуації.
Психологи наголошують, що свята мають бути моментом, коли кожна людина почувається включеною та цінною незалежно від структури сім'ї. Діти без одного з батьків можуть переживати відчуття виключеності, смутку чи тривоги під час традиційних свят. Експерти відзначають випадки, коли коментарі однолітків щодо відсутності батьків поглиблювали страждання дитини.
Важливо натуралізувати ситуації, коли дитина живе лише з матір'ю, батьком або з бабусями й дідусями. Діти не повинні відчувати себе зобов'язаними давати пояснення. Достатньо простого ствердження: «У мене є мама» або «У мене два тата». Мета — приймати ситуацію і радіти їй, а не виправдовуватися. Кожна школа має свої традиції святкування, і всі вони мають право на існування, немає «кращих» чи «гірших».
Педагоги зазначають, що більшість батьків розуміють і приймають зміни у шкільних святах, оскільки школа відзначає певний день, а особисті сімейні святкування кожен може проводити на власний розсуд. Життя змінюється, і школи, як і суспільство, еволюціонують.
Психологи додають, що важливо не лише захищати дітей, які втратили батьків, але й виховувати емпатію в інших учнів. Підтримка з боку однолітків у класі є ключовою. Поляризовані думки іноді заважають зосередитися на пошуку рішень. Необхідно проявляти рефлексивність.
Для дітей зміни у святах сприймаються навіть більш природно, ніж для дорослих. Діти — відображення дорослих, які є для них прикладом. Вони розумітимуть те, що пояснюють їм їхні наставники.
Навіть у класах, де відзначаються традиційні свята, День родини часто сприймається позитивно, оскільки охоплює всіх членів сім'ї.
