Протягом більшої частини людської історії сон не був безперервним восьмигодинним блоком. Натомість люди часто спали у два етапи, відомі як "перший сон" і "другий сон", розділені періодом неспання в середині ночі, який міг тривати годину або більше.

Історичні записи з різних куточків світу описують, як сім'ї лягали спати рано, прокидалися близько опівночі для різних занять, а потім знову засинали до світанку. Ця перерва не була втратою часу; люди могли займатися домашніми справами, молитися, роздумувати над снами, читати, писати або просто спілкуватися з близькими. Багато пар використовували цей час для інтимної близькості.

Втрата двофазного сну відбулася в останні два століття через глибокі соціальні зміни. Штучне освітлення відіграло ключову роль. У XVIII і XIX століттях олійні лампи, газове освітлення і, нарешті, електрика перетворили ніч на більш продуктивний час для неспання. Люди почали лягати спати пізніше, що змінило їхні внутрішні годинники і зробило пробудження після кількох годин сну менш ймовірними.

Індустріальна революція також сприяла формуванню нового режиму. Фабричні графіки вимагали одного безперервного блоку відпочинку. На початку XX століття концепція восьми годин безперебійного сну витіснила віковий двофазний ритм.

Світло є потужним регулятором наших внутрішніх годинників і впливає на сприйняття часу. Відсутність природного світла або його спотворення, як взимку або під штучним освітленням, може дезорієнтувати нас. Дослідження показують, що в умовах відсутності природного світла люди часто повертаються до двофазного сну.

Якщо ви прокидаєтеся посеред ночі, пам'ятайте, що це глибоко людський досвід. Експерти зі сну радять вставати з ліжка через 20 хвилин після пробудження, займатися спокійною діяльністю при приглушеному світлі (наприклад, читати), а потім повертатися в ліжко, коли знову відчуєте сонливість. Спокійне прийняття стану неспання та розуміння того, як наш розум сприймає час, може бути найбезпечнішим способом повернутися до повноцінного відпочинку.