Церква розповсюдила серед ЗМІ фотографію, на якій Папа Франциск зображений спиною. Це означає, що йому стає краще, але поки що тільки спиною. Зрештою, це ще один приклад ватиканської дипломатії, відомої своєю двозначністю повідомлень. Усні повідомлення про стан здоров'я Понтифіка почали набридати своєю повторюваністю, тому потрібно було щось робити.

— Покажімо його вже, — запропонував керівник (або керівниця) пресслужби.

— Він ще не в тому стані, щоб його бачили, — заперечив кардинал.

— Ми сфотографуємо його зі спини, — зрештою вирішила курія, що б це не означало.

Ідея геніальна. Зі спини ми всі показуємо своє найкраще обличчя. Якби замість того, щоб показувати лицьовий бік конфліктів цього світу, ми могли б показати їхній зворотний бік, новини не завдавали б нам такої шкоди. Насправді, бувають дні, коли я караю телевізор обличчям до стіни, щоб дивитися новини ззаду. «Дивитися» — це, звичайно, умовність, але так мені менш боляче.

Цікаво, що сталося б у світі, якби раптом ми всі домовилися ходити спиною, жити спиною, працювати спиною і спати долілиць. Поки що припинилися б війни, бо дуже важко стріляти в такій позі. Дуже важко влучити, дуже складно перемогти ворога. У нас, власне, не було б ворогів. «Йти вперед» переоцінено. Ми століттями йшли вперед з катастрофічними результатами. Те, що зворушило вірян і атеїстів у фотографії Папи, — це уява про його обличчя. Яким воно має бути, щоб вони вважали за краще його приховати?

Нам би пожити якийсь час спинами один до одного. Зрозумівши, як важко обійматися в такій позі, ми б рано чи пізно розвернулися і тоді б оцінили, вражені, функціональність рук і красу губ, і вже ніколи більше не захотіли б вбивати одне одного. Це неправда, але це ілюзія. Не забирайте її в мене.