За даними Асоціації компаній з управління спеціальними відходами та ресурсами (ASEGRE), у Галісії шприци, скальпелі та леза, використані в лікарні, не вважаються небезпечними відходами. Однак в решті Іспанії — так. Анатомічні залишки — наприклад, після аналізу для визначення, чи є родимка злоякісною чи доброякісною — підлягають суворим правилам у Наваррі, тоді як в Естремадурі їх утилізують як будь-який інший медичний матеріал. У Валенсійській спільноті будь-яка кров, незалежно від її кількості, повинна розглядатися як небезпечний відхід, а в Кантабрії до 100 мілілітрів можна утилізувати без спеціальної обробки.

Причиною цих розбіжностей є відсутність загальнодержавної угоди, яка б уніфікувала управління відходами, що утворюються в медичних закладах на території Іспанії. «Проблема не в тому, що одна спільнота робить це правильно, а інша ні, а в тому, що одна робить це одним способом, а інша – іншим», – пояснює Луїс Паломіно, генеральний секретар ASEGRE. І додає: «Є спільноти з надзвичайно застарілими нормами, де чітко не застосовується ієрархія відходів та принципи циркулярної економіки».

Уряд усвідомлює, що це проблема. 8 квітня 2022 року було ухвалено закон «Про відходи та забруднені ґрунти для циркулярної економіки». Він встановлює максимальний термін у три роки для розробки порівняльного дослідження, щоб оцінити потребу в регулюванні на національному рівні управління медичними відходами. Досвід пандемії залишив свій слід: лише в Іспанії під час критичних місяців COVID-19, у березні та квітні 2020 року, кількість медичних відходів зросла майже на 400%, за даними ASEGRE. Оскільки списки інфекційних захворювань відрізняються від спільноти до спільноти, управління інфікованими відходами повністю різнилося по обидва боки кожної територіальної межі. «Якби у нас був закон національного рівня, цей список був би однаковим для всіх», – аргументує Паломіно. «Вносиш коронавірус до цього списку, і вже зрозуміло, що робити всюди».

За кілька днів до закінчення встановленого терміну для оцінки, неефективність та ризики цієї нормативної неузгодженості зберігаються. Оцінку навіть не було проведено. «Медичним відходам приділяється дуже мало уваги», – зазначає Карлос Мелон Пардо, партнер юридичної фірми Ramón y Cajal та автор «Дослідження щодо гармонізації регулювання у сфері медичних відходів». «Вони співіснують [з іншими типами відходів] зі своїм застарілим регулюванням, відсталим щодо принципів та цілей», – вказує він. Звіт, розроблений Мелоном Пардо, був замовлений ASEGRE з метою прискорення процесу, запропонованого законом. У травні 2024 року асоціація передала цей звіт Міністерству екологічного переходу та демографічного виклику та адміністраціям кожної спільноти.

Наслідки цієї нормативної плутанини стосуються ефективності управління та впливу на навколишнє середовище. Спільноти, такі як Наварра, Арагон чи Балеарські острови, мають регуляції 1990-х років. А більшість – початку 2000-х. Це виключає ієрархію відходів, встановлену європейською директивою 2008 року та формально прийняту Іспанією у 2011 році. Ще більш анахронічними вони виглядають щодо принципів циркулярної економіки, прийнятих законом про відходи 2022 року.

Ієрархія відходів встановлює пріоритети в їх управлінні для зменшення впливу на довкілля. Першим варіантом має бути запобігання — тобто, неутворення відходів, — потім повторне використання, переробка і, в останню чергу, видалення. За словами Паломіно, є багато матеріалів, які могли б бути відновлені в системі охорони здоров'я, але часто не використовуються через застарілі норми. Прикладом є заборона на Балеарських островах «операцій з переробки або повторного використання відходів групи I та II», зафіксована в статті 1996 року, згідно зі звітом ASEGRE. Тим часом, у таких місцях, як Каталонія чи Мурсія, їх можна переробляти або ревалоризувати. Паломіно наводить приклад контейнерів для гострих та колючих предметів у лікарнях, щоб проілюструвати проблему: «Ці контейнери можна було б переробити, але в більшості випадків їх відправляють на видалення». Тобто, їх кінцевим пунктом призначення є звалище або спалення.

Щоб зрозуміти неузгодженість нормативної бази, достатньо подивитися, як класифікуються відходи, згідно зі звітом ASEGRE. У першій групі знаходяться ті, що еквівалентні побутовому сміттю. Однак Кастилія і Леон, на відміну від усіх інших автономних спільнот, включає сюди матраци, які могли контактувати з інфекційними хворобами. У другій групі – неспецифічні медичні відходи. Вони походять від медичної діяльності, але не вважаються небезпечними. Тут існують розбіжності, як згадані щодо обробки крові між Кантабрією та Валенсією. Третя група вже класифікує відходи як небезпечні. Тут головним є список інфекційних захворювань. Єдина спільнота, яка оновлює цей список, – Андалусія. В останньому блоці класифікації відходів звіт уточнює, що якби взяти всі регіональні норми, можна було б встановити «до восьми різних груп». Загалом, сюди входять хімічні відходи, відходи цитотоксичних та цитостатичних препаратів, а також радіоактивні.

На думку Карлоса Аррібаса, представника з питань відходів організації «Екологи в дії», державна бездіяльність пояснюється уявною відсутністю проблем. «Поки їх немає, критерії не оновлюються», – нарікає він. Нормативи такого типу повинні бути «живими», за словами активіста, «якщо їх не переглядають, це помилка». Щодо Мелона Пардо, юрист також не знаходить юридичного обґрунтування для такої ситуації, але уточнює, що це не рідкість: «Те саме відбувається з відходами мертвих тварин». Зі свого боку, Міністерство екологічного переходу не надало відповіді на запити.