У Мексиці зафіксовано суттєве зниження освітньої соціальної мобільності. Згідно з новим дослідженням, у період з 2016 по 2024 рік частка молодих мексиканців віком 18–24 роки, які змогли здобути більше років шкільної освіти, ніж їхні батьки, скоротилася з 72% до 67%.

Ця тривожна тенденція значною мірою спричинена наслідками пандемії COVID-19. Закриття шкіл призвело до того, що, за даними національного статистичного інституту, понад п’ять мільйонів людей тоді припинили навчання. Це створило освітній розрив, який продовжує позначатися на суспільстві навіть через п'ять років.

Роберто Велес, виконавчий директор Центру досліджень Еспіноси Іглесіаса (CEEY), підкреслює, що освіта є ключовим інструментом для вимірювання нерівності та забезпечення соціальної мобільності. Мобільність, за його словами, – це рух людини вгору або вниз відносно точки відліку, якою є рівень життя та освіти батьків. У сфері економіки освіта безпосередньо впливає на доходи: чим краще "наповнений рюкзак знань", тим вища здатність генерувати дохід на ринку праці.

Дослідження CEEY демонструє, що, окрім зниження частки успішних молодих людей, зросла й частка тих, хто отримав менше освіти, ніж їхні батьки – з 18% до 21%. У 2024 році третина молодих мексиканців (33%) не змогли перевершити рівень освіти своїх батьків.

Хоча в країні були зафіксовані певні покращення умов праці та зросла ймовірність вступу до університетів для молоді з сімей з низьким рівнем освіти, соціальна нерівність залишається гострою проблемою. Бідність у Мексиці має високий "успадкований" компонент. Експерт наголошує, що якщо середовище має низький рівень освіти, ймовірність доступу дітей до найвищих рівнів навчання стає вкрай низькою. Зокрема, ймовірність здобуття вищої освіти в чотири рази вища для молоді, чиї батьки мають диплом університету, ніж для тих, чиї батьки закінчили лише початкову школу.

Ситуація ускладнюється нерівномірним розподілом державної допомоги. Дослідження показує, що домогосподарства з менш освіченими батьками отримують менше грошової підтримки від уряду. Якщо у 2016 році вони отримували 50% допомоги на освіту, то у 2024 році ця частка впала до 25%. Крім того, знизилася й середня щомісячна сума трансфертів. Парадоксально, але групи з найвищим рівнем освіти отримують більші середні виплати, ніж найменш освічені верстви населення.

У зв'язку з цим CEEY рекомендує владі направити політику грошових трансфертів на підтримку освіти більш інтенсивно до найбільш незахищених громадян. Це єдиний шлях до зменшення нерівності можливостей і підвищення соціальної мобільності.