Декількома словами
Стаття про складнощі репатріації іспанських емігрантів, проблеми працевлаштування та бюрократії, з якими вони стикаються при поверненні на батьківщину.
Багато іспанців, які здобули освіту та досвід роботи за кордоном, мріють повернутися на батьківщину. Однак процес репатріації часто виявляється складнішим, ніж здається на перший погляд. Автор статті ділиться своїм досвідом, описуючи труднощі, з якими вона зіткнулася під час пошуку роботи в Іспанії після 25 років життя в Нью-Йорку.
Незважаючи на наявність двох вищих освіт, трьох магістерських ступенів, докторського ступеня, понад двадцяти років досвіду роботи викладачем, публікацій у наукових виданнях та дев'яти виданих книг, авторка не отримала жодної пропозиції про роботу. Вона зазначає, що це не поодинокий випадок, а скоріше, поширена проблема.
Згідно з даними ОЕСР, Іспанія посідає друге місце в Європі за відтоком кваліфікованих кадрів. Автор підкреслює, що повернення в Іспанію пов'язане з бюрократичними труднощами, жорсткими та непрозорими процедурами. Багато кваліфікованих фахівців, зіткнувшись із цими проблемами, відмовляються від ідеї репатріації.
У статті висловлюється сподівання на те, що Іспанія зможе створити умови для повернення та інтеграції своїх громадян, які здобули досвід роботи за кордоном. Йдеться не лише про визнання заслуг, але й про створення більш справедливого та конкурентоспроможного суспільства, яке буде здатне оцінити та використати потенціал фахівців, що повернулися.
Автор також зазначає, що повернення на батьківщину – це не лише радість, а й певні труднощі, пов'язані з розлукою з друзями, звиканням до нового середовища та можливими економічними проблемами. Однак, незважаючи на всі складнощі, багато іспанців продовжують прагнути повернутися додому, рухомі любов'ю до своєї батьківщини та бажанням бути ближче до сім'ї.
Марина Пересагуа – письменниця. Її остання книга – «Пляж» (Pre-Textos).
