Декількома словами
Історія про особисту втрату, про останні дні батька, про розмови про смерть та про прийняття неминучого.
Останніми роками, особливо з жовтня минулого року, авторка багато спілкувалася зі своїм батьком про хворобу та смерть. Розмови, записані на телефон, зберігають звуки метро та вулиці, нагадуючи про час, проведений разом. Батько, борючись з хворобою, ділився своїми думками, а доньки підтримували його.
У день, коли батько відходив, авторка поспішала до нього, опинившись у заторі. Вона згадує про те, як вони обговорювали його страхи та її власну тривогу. Коли вона прибула, батько вже був оточений турботою лікарів. Він говорив про родину, про мрії та попросив про скромний похорон, висловивши бажання бути похованим у морі.
Присутня при його відході, авторка разом із сім'єю відчула горе, але й прийняття. Вона згадує про цей час як про щось, що, незважаючи на біль, було прекрасним і досконалим.
