Декількома словами
Старіння – це не катастрофа, а частина нового життєвого циклу. Автор статті закликає використовувати демографічні зміни як можливість для розвитку суспільства.
У сучасному світі ми спостерігаємо значні демографічні зрушення, які вимагають переосмислення нашого ставлення до старіння. Автор статті, Паула Форттес, закликає сприймати старіння не як катастрофу, а як частину нового життєвого циклу.
Протягом останніх двадцяти років світ зазнає глибоких змін, особливо в технологічній та демографічній сферах. Незважаючи на очевидність цих змін, реакція суспільства часто зводиться до заперечення або спроб повернути назад неминуче.
У Чилі демографічні зміни стали особливо помітними після публікації попередніх результатів перепису 2024 року. Дані показують низьку народжуваність (1,3 дитини на жінку) та збільшення очікуваної тривалості життя (понад 81 рік). Населення віком 60 років і старше становить близько 22% від загальної кількості населення, перевищуючи кількість дітей. Ці дані викликали тривогу та заклики до стимулювання народжуваності, але автор ставить питання: чи не до цього ми прагнули?
Форттес підкреслює, що зниження народжуваності та збільшення тривалості життя – це результат прогресу, а не проблема. Вона також вказує на високі витрати на виховання дітей, слабкі заходи підтримки материнства та нерівномірний розподіл обов'язків з догляду за дітьми, що пояснює зниження народжуваності.
Замість спроб повернути назад демографічні зміни, автор пропонує розглядати старіння як можливість. Більше 80% людей старше 60 років у Чилі зберігають працездатність і бажання брати участь у житті суспільства. Виникає питання, чому інституційні та культурні відповіді обмежуються пропозиціями дозвілля та туризму. Автор закликає використовувати досвід і знання літніх людей для розвитку країни, а не залишати їх за бортом.
Старіння, як і технологічні та екологічні зміни, незворотне, але його можна направити у потрібне русло. Для цього необхідно розуміти цей складний феномен, проводити міжгалузевий аналіз, прислухатися до літніх людей та уникати ейджизму. Необхідно переглянути наш спосіб життя: як ми працюємо, дбаємо про себе, навчаємось, використовуємо технології та розпоряджаємось часом.
Форттес вважає, що головний бар'єр – це наше нерозуміння старіння. Ми ставимося до нього з дистанцією, страхом і навіть презирством, що заважає нам використати його перетворюючий потенціал. Автор закликає прийняти реальність і прислухатися до старшого покоління, вбачаючи в цьому ключ до побудови більш справедливого та мудрого суспільства.
Зрештою, ми зробили все, щоб жити довше, і тепер шкодуємо про це?
Паула Форттес — координаторка Програми з питань старіння та догляду, FLACSO, Чилі.
