Декількома словами
У статті висловлюється думка про нагальну потребу в філософах у сучасному світі, де, незважаючи на безпрецедентний доступ до інформації, значна частина людства обирає ігнорування фактів та схиляється до дезінформації. Автор закликає переосмислити фундаментальні філософські питання.
У світі, де інформація доступна як ніколи раніше, але мільярди людей обирають брехню, забобони та ідеологічну отруту, виникає гостра потреба у філософах. Цю думку висловлює колишній вчений, який, всупереч поширеній думці, не уявляє собі всесвіт без філософського осмислення, побоюючись, що людство опиниться дезорієнтованим.
У статті розглядаються знакові постаті філософії та науки. Автор критично ставиться до деяких помилок Арістотеля, зокрема до його твердження про те, що важкі предмети падають швидше за легкі – ідея, яка домінувала два тисячоліття і могла бути легко спростована простим експериментом.
Заслуга спростування цієї помилки належить Галілею, який вважається першим експериментатором. Він довів хибність ідей Арістотеля, незважаючи на значні ризики для себе. Хоча Галілей проводив дотепні експерименти, наприклад, спостерігаючи за розвитком серця у курячого ембріона, автор дивується, чому той не перевірив теорію падіння предметів з обриву.
Автор висловлює глибоке захоплення Платоном, учителем Арістотеля в Афінській академії. Платонівські ідеї, з їхньою "плідною простотою", "необхідною геометрією" та "властивостями, що виникають", такими як правильні багатогранники (тетраедр, куб, октаедр, додекаедр та ікосаедр), представлені як приклади глибокого розуміння. Платонівські концепції вроджених ідей, особливо геометричних (наприклад, найкоротша відстань між двома точками), вважаються фундаментальними для розуміння світу, спростовуючи концепцію "tabula rasa" Скіннера.
Однак улюбленим філософом автора залишається Іммануїл Кант, який стиснув усю філософію до чотирьох основних питань: "Що я можу знати?", "Що я повинен робити?", "На що я можу сподіватися?" і "Що таке людина?". Автор підкреслює, що нинішній історичний момент ідеально підходить для їхнього переосмислення. Перше питання, пов'язане зі знанням, стало парадоксально складним: попри безпрецедентний обсяг знань і засобів для їхньої перевірки, мільярди людей воліють ігнорувати істину, занурюючись у брехню, забобони та токсичні ідеології.
За таких умов практично неможливо розумно відповісти на друге і третє питання. Однак на четверте питання, "Що таке людина?", відповідь гірка: людина одночасно є найрозумнішою і найдурнішою з тварин, що населяють Землю. Звідси випливає однозначний висновок: "нам потрібно більше філософів."
