Міжнародна команда археологів здійснила захоплююче відкриття на археологічній ділянці Хосталот у Кастельйоні, Іспанія, розгадавши таємницю двох людських скелетів, знайдених у 1992 році. Якщо один з них був надто сильно пошкоджений, то інший, майже повний і добре збережений, належав германській аристократці кінця IV – початку V століття, родом із нинішніх Чехії чи Угорщини.

Палеоантропологічні дослідження, радіовуглецеве датування, аналіз ДНК та вивчення похоронних предметів, замовлені місцевим муніципалітетом та Валенсійською спільнотою, дали дивовижні результати. Жінка, вік якої становив близько 35 років, зростом 161,65 см і вагою 64 кг, мала поганий стан зубів. Аналіз ДНК підтвердив її генетичне походження, близьке до сучасних центральноєвропейських популяцій, вказуючи на германське походження, відмінне від іспано-римського.

Звіт, опублікований у журналі "Quaderns de prehistòria i arquelogia de Castelló", припускає, що знатна жінка, у супроводі своєї свити, шукала притулку в "мансіо Ілдум" — римському міському комплексі, що включав постоялий двір (hospitium), відчуваючи наближення смерті. Точна причина смерті залишається невідомою; можливо, це був напад бандитів або інша нещасна подія в дорозі, хоча палеоантропологічне дослідження не виявило ознак насильства. Ця мансіо розташовувалася на Віа Августа, стратегічному маршруті, що з'єднує Барселону з Валенсією.

Сайт Хосталот раніше був місцем інших відкриттів, включаючи товсті стіни, фундаменти колон, фрагменти римської кераміки та римський мильовий камінь, присвячений імператору Каракаллі. Розкопки показали, що постоялий двір XVI століття був побудований на місці існуючої раніше римської споруди.

Тіло аристократки було знайдено у простій ямі з двома вертикальними плитами у дворі римського постоялого двору. Поруч із нею знаходилися цінні похоронні предмети: зелено-жовтий скляний посуд, виготовлений методом видування у майстернях Кельна (Німеччина), та дві золоті шпильки з багатогранними головками — відмінні ознаки високого соціального та економічного статусу. Ці артефакти свідчать, що жінка належала до еліти зі значною купівельною спроможністю.

Експерти дійшли висновку, що жінка була похована не в некрополі мансіо, а в будівлі з внутрішнім двором, портиками, кімнатами для мандрівників та стайнями. Ця деталь змусила дослідників припустити, що аристократка подорожувала до Іспанії для стратегічного шлюбу, покликаного об'єднати іспанську еліту з аристократією з віддалених регіонів, таких як Паннонія Прима (Угорщина).

Загадка того, хто поховав цю германку у далекому іспано-римському госпіці та чому її не позбавили дорогоцінних прикрас, залишається на рівні припущень, додаючи ауру таємниці цій стародавній історії.