Декількома словами
Зворушлива історія про життя, смерть та сім'ю, розказана через призму спогадів про дідуся, який помер після інсульту.
Життя і смерть – дві сторони однієї медалі, які особливо яскраво проявляються у лікарняних коридорах. Тут, під поглядами розгублених родичів, долі пишуться немов поспіхом, коли не знаєш, сміятися чи плакати.
Згадуючи історію своєї родини, автор занурюється в роздуми про плинність життя та неминучість смерті. Дідусь автора помер після інсульту, а в цей же час народився правнук, ніби доля зводить рахунки, переплітаючи життя та смерті в одному часовому проміжку. Автор згадує про те, як його бабуся відчувала смерть дідуся, почувши вночі "якісь звуки".
Ці спогади стають приводом для глибоких роздумів про спадок, який ми залишаємо після себе. Про співчуття, яке автор успадкував від діда, та недовіру, що дісталася від бабусі. Автор задається питанням про те, що відбувалося в голові його діда в останні дні, коли народжувався правнук. Це історії про привидів минулого, про прагнення до порядку перед обличчям смерті та про вічне питання: що важливіше – матеріальний добробут чи саме життя?
