Декількома словами
У статті розглядається проблема самотності у сучасному світі та пропонуються способи відновлення справжніх людських зв'язків, засновані на філософії Мартіна Бубера.
У сучасному світі, де технології обіцяють зв'язок, а на ділі посилюють ізоляцію, питання справжньої близькості стоїть як ніколи гостро. Нова доповідь Всесвітньої організації охорони здоров'я підкреслює: самотність стає глобальною загрозою для здоров'я. Але як повернутися до справжніх людських зв'язків?
Автор статті звертається до філософії Мартіна Бубера, розмірковуючи про два типи відносин: «Я-Воно» та «Я-Ти». У першому випадку інша людина сприймається як об'єкт, що використовується для своїх потреб. У другому – як жива істота, зустріч з якою перетворює та збагачує.
Ми живемо в епоху «Я-Воно», де спілкування зводиться до лайків та смайликів. Але глибинна потреба людини – це «Ти»: погляд, що не засуджує, слухання, що не перериває, обійми, що не піддаються оцінці. Саме в таких відносинах ми перестаємо бути продуктом і стаємо собою.
Замість того, щоб скаржитися на самотність, необхідно вчитися зустрічатися з іншою людиною. Автор пропонує три прості, але дієві способи:
- Дзвонити замість реакції: коротка телефонна розмова замінить емодзі та дозволить почути голос, інтонацію, відчути невидиме.
- Призначати зустрічі без екранів: зустріч віч-на-віч, чи то кафе чи прогулянка, дасть можливість побачити іншу людину та приділити їй увагу.
- Створювати простори для зустрічей: організовувати вечори історій, вечері, де кожен принесе щось своє, щоб нагадати про цінність спільного проведення часу.
Можливо, нам потрібно не більше підключень, а більше справжніх зустрічей. Невеликі дії можуть стати потужним кроком до відновлення людських зв'язків. Адже, як казав Бубер, життя по-справжньому починається тільки тоді, коли ми зустрічаємося.
