У країнах Заходу спостерігається скоординована кампанія, спрямована на підрив престижу та актуальності суспільних аудіовізуальних установ. Цей наступ, часто заснований на звинуваченнях у "лівому" або "ліберальному" ухилі в світі, який стає дедалі консервативнішим і поляризованим, ставить під загрозу серйозну, аналітичну та незалежну журналістику, необхідну для інформованого та критично мислячого суспільства.

Найяскравішим прикладом є BBC, що є опорою суспільного мовлення понад століття. Хоча політичні лідери, такі як Вінстон Черчілль, Маргарет Тетчер або Дональд Трамп, з часом критикували її за неупереджені репортажі, BBC визнавала та виправляла свої помилки. У нинішньому контексті Дональд Трамп атакував BBC через невелику помилку редагування в програмі, зробленій зовнішньою командою, підтримуючи Найджела Фараджа, лідера ультраправої Партії реформ, який постійно звинувачує британське суспільне телебачення в "лівій пропаганді" та "фейкових новинах".

Основна мета цього консервативного ідеологічного конгломерату полягає в мінімізації державного фінансування суспільних ЗМІ. Скорочуючи бюджети, вони прагнуть до втрати аудиторії, якості та присутності, що в кінцевому підсумку призводить до їхньої неактуальності. Це пряма атака на свободу преси, і Європейський Союз, схоже, не вживає достатніх заходів.

Схожа ситуація спостерігається й в інших європейських країнах. У Франції президент Емманюель Макрон скасував щорічний податок, що фінансував суспільне телебачення, і тепер кошти надходять безпосередньо з державного бюджету. Нещодавно французька Рахункова палата повідомила про "значне погіршення" фінансового стану France Télévisions, закликаючи до термінових реформ та скорочення бюджету. Французькі консерватори, підтримувані магнатом Вінсентом Боллоре, критикують витрати та вимагають посилення державного контролю над неугодними журналістами.

У Німеччині, хоча існують суперечки щодо щомісячної плати у розмірі 18,36 євро, яку сплачують 40 мільйонів домогосподарств, що становить понад 8,6 мільярда євро щорічно, довіра до суспільних каналів ARD та ZDF залишається високою. Конституційний суд вважає суспільне мовлення необхідним для свободи слова та демократії, тим самим захищаючи його фінансування від атак ультраправих партій.

Головне завдання полягає в тому, щоб продемонструвати, що якісна інформація — це необхідність, яка коштує грошей, що журналісти можуть і повинні бути незалежними, і що це, ймовірно, простіше здійснити в державній телерадіокомпанії, де раптові звільнення не є звичайною справою, якщо хтось не згоден з редакційною політикою. BBC, з її девізом "інформувати, навчати та розважати", має залишатися зразком. Боротьба за збереження незалежних, добре керованих та фінансованих суспільних ЗМІ — це також боротьба за захист демократії в цілому.