За відсутності механізмів стримування та взаємної толерантності державні інститути ризикують бути сприйнятими як черговий елемент політичної боротьби. Справжня демократія перебуває під загрозою, коли політичні партії перетворюють судові рішення на зброю для досягнення власних інтересів.

Нещодавнє рішення Верховного суду щодо колишнього генерального прокурора викликало хвилю закликів до реформи Органічного закону про судову владу. Це дозволить політичній більшості обирати суддів, ігноруючи представництво інших політичних сил. Такий підхід може створити небезпечний прецедент, коли баланс влади підривається, а реваншизм стає вулицею з двостороннім рухом, що призводить до спіралі дій та контрдій між політичними фракціями.

Навіть в умовах інтенсивних партійних баталій вкрай важливо пам'ятати, що система стримувань і противаг є останнім бастіоном демократії. Відсутність легітимності, що надається інститутам, навіть коли їхні рішення є непопулярними, відкриває широкий шлях для того, щоб політична влада скористалася цією атмосферою і зміцнила свої позиції проти будь-яких майбутніх зловживань.

Важливо не узагальнювати звинувачення: індивідуальне рішення колишнього чиновника не засуджує всю інституцію. Верховний суд зберігає свою легітимність, незалежно від конкретного результату справи. Судді, такі як Антоніо дель Мораль і Хуан Рамон Бердуго, підтверджували вироки у гучних справах, демонструючи незалежність правосуддя.

Крім того, публічні «лінчування» контрпродуктивні у правовій державі. Навіть у випадку розбіжностей у думках важливо зберігати шанобливий тон та уникати дегуманізації. Демократичні інститути надають законні шляхи оскарження, такі як звернення до Конституційного суду або Європейського суду з прав людини, що доводить, що правові рішення завжди існують.

Нарешті, поляризуюча риторика «громадянської війни» — це нескінченний цикл. Демократія не є диктатурою і не перебуває під «судовим переворотом», коли суд виносить вирок. Роль суддів полягає в оцінці судових фактів, і якщо одна політична фракція вважає, що певне рішення несправедливе, існують механізми, такі як помилування, які можуть бути використані в рамках закону.

Поточна проблема демократії полягає в тенденції перетворювати будь-яку подію на битву між добром і злом, ігноруючи нюанси. Поляризація спонукає громадян приєднуватися до передбачуваних таборів, де емоції переважають над роздумами. Реваншизм за своєю природою часто виявляється привабливішим, ніж стриманість та конструктивний діалог.