Нещодавнє рішення Верховного суду Іспанії викликало безпрецедентну інституційну кризу, засудивши Генерального прокурора держави Альваро Гарсію Ортіса за «розголошення секретних даних». Оголошення вироку, зроблене лише через тиждень обговорень, поставило Гарсію Ортіса у подвійне становище: його засудили, але без повного тексту вироку, що позбавляє його можливості публічно відповісти на звинувачення. Тим часом його політичні опоненти святкують рішення як перемогу.

Справа розпочалася після того, як прокурор опублікував прес-реліз, що деталізує листування між адвокатом Альберто Гонсалеса Амадора, партнера Ісабель Діас Аюсо (президентки Мадридської спільноти), та прокуратурою щодо можливої угоди у справі про ймовірне податкове шахрайство. Гарсія Ортіс стверджував, що його метою було прояснити хід переговорів, інформація про які вже була опублікована в пресі.

Спочатку сам Верховний суд постановив, що зміст записки про листування не був секретним, оскільки його раніше оприлюднили ЗМІ. Розслідування потім переключилося на початковий витік інформації. Проте ані слідство, ані судовий процес не надали переконливих доказів того, що саме Гарсія Ортіс був джерелом витоку. Журналісти, які володіли інформацією, і сам прокурор категорично заперечували його причетність.

Доки не буде опубліковано повний вирок, невідомо, яка інформація була розкрита, яким чином і чому саме його визнано винним, що посилює сумніви. Уряд Іспанії заявив, що поважає рішення, але не поділяє його. Розділення у Верховному суді, де п'ять суддів мають консервативні погляди, а двоє — прогресивні (останні оголосили про окремі думки), підкреслює політичний характер справи, ініційованої урядом Мадридської спільноти.

Кримінальне засудження чинного Генерального прокурора держави є безпрецедентним інституційним потрясінням в Іспанії. Наслідки цієї справи, від відсутності переконливих доказів до сумнівного розслідування, можуть надовго вплинути на всю систему правосуддя Іспанії, ставлячи під питання її цілісність та суспільне сприйняття.