Лікар медицини та хірургії, а також судовий експерт за фахом, Гільєрмо Фернандес Вара остаточно присвятив себе політиці тридцять років тому. Його попередник, Хуан Карлос Родрігес Ібарра, побачив у ньому ідеальну особу для керівництва Генеральним управлінням громадського здоров'я та споживання. Згодом він обіймав посади радника з питань соціального забезпечення та охорони здоров'я, аж поки не був обраний президентом Естремадури, отримавши надзвичайну підтримку громадян. Він залишався в політиці до останньої хвилини свого життя.

Його кар'єра завжди керувалася принципами управління та конкретних дій. Фернандес Вара незмінно ставив свої цінності та переконання вище політичної доцільності своєї партії. Це коштувало йому чимало неприємностей, але його розбіжності ніколи не були незворотними.

Конфлікти Гільєрмо Фернандеса Вари, чия смерть занурила тисячі соціалістичних активістів у глибокий смуток, завжди були публічними та принциповими. Він відкрито висловлював свою незгоду з керівництвом організації, не вдаючись до галасу. Звісно, це стосувалося і політичних опонентів.

У гострому процесі внутрішньопартійних праймеріз він зайняв чітку позицію. Проте переможця він привітав і запевнив у своїй лояльності, чітко давши зрозуміти, що головним пріоритетом його діяльності залишається Естремадура. Педро Санчес ніколи не сумнівався у цій відданості й завжди хотів співпрацювати з Варою. Він був настільки впевнений у його чесності, що знав: Вара відкрито виступить проти урядових дій, якщо вони суперечитимуть інтересам Естремадури або його особистим принципам.

Його примирення, хоч і з певними труднощами, з Педро Санчесом не принесло йому оплесків від тих, хто, як і він, активно боровся проти переможця внутрішніх виборів. Але його бачення політики, внутрішніх суперечок та ролі державного діяча, як лікаря та практикуючого католика, спонукало його «закривати глави» та намагатися загоювати рани. Повага та лояльність до голів уряду від його партії — чи то Феліпе Гонсалес, Хосе Луїс Родрігес Сапатеро, чи Педро Санчес — при збереженні відкритих розбіжностей, була ще однією його візитівкою.

У 2023 році, під час голосування за інвеституру Санчеса за участю лівих та незалежницьких партій, він не приховував своєї позиції, заявивши: «Переміг діалог, злагода, прогрес». Навіть борючись із хворобою, вже будучи в Сенаті, він продовжував наголошувати на корисності політики для переважної більшості. Він був не радикалом, а класичним соціал-демократом, тісно пов'язаним із реаліями своєї землі, але з національним баченням. «Естремадура — моя невід'ємна пристрасть», — любив він підкреслювати. Ця пристрасть призвела до унікальної ситуації, коли він залишився лідером опозиції, коли президентство перейшло до Народної партії. Проте, щоденно працюючи в опозиції та об'їжджаючи Естремадуру, Фернандес Вара зумів повернути собі президентство та ще більше зміцнити своє лідерство. Він сам визначив момент, коли настав час відійти від справ, без будь-якого зовнішнього тиску.

Його політичний стиль був дуже близький до Альфредо Переса Рубалькаби. «Назавжди Альфредо; пішов один із найвеличніших. Дякую за твоє життя. Ти навчив мене хімії політики та завжди ставити Іспанію на перше місце», — так він попрощався зі своїм другом п'ять років тому. Сьогодні його колеги також відзначають велич Фернандеса Вари, його принципи та людяність.