Палома Лопес Бермехо переобрана на посаду генерального секретаря профспілки "Робітничі комісії" (CC.OO.) у Мадриді. Напередодні свого переобрання вона різко розкритикувала економічну модель регіонального уряду Ісабель Діас Аюсо, вказавши на посилення соціальної нерівності та відсутність діалогу влади з представниками трудящих.

Лопес, яка має майже 40-річний досвід роботи у профспілковому русі та раніше була євродепутатом, очолює організацію з майже 150 000 членів у Мадриді. Її переобрання підтримали представники лівих партій регіону, що підкреслює прагнення профспілки до єдності лівого флангу.

Відповідаючи на критику та зневажливі випади на адресу профспілок (на кшталт прізвиська "поїдачі креветок"), Лопес заявила, що це частина кампанії, спрямованої на ізоляцію та ослаблення робітничих організацій. Вона наголосила, що CC.OO. є надійним бар'єром на шляху реакційної соціально-економічної політики правих сил.

Генеральний секретар детально розповіла про роботу профспілки: майже 17 000 делегатів щодня вирішують конкретні проблеми на робочих місцях – від затримок зарплати до дотримання прав при віддаленій роботі. Профспілка має майже 19 000 відкритих трудових справ і виграє близько 80% судових розглядів, що, за її словами, є гарантією якості та сприяє зростанню членства.

Лопес констатувала повну відсутність стосунків з регіональним урядом Аюсо, попри спроби налагодити діалог. Вона нагадала, що обов'язком глави регіону є взаємодія з представницькими організаціями трудящих, навіть якщо повна згода неможлива. Стосунки з попередніми главами регіону були більш конструктивними.

Особливу увагу Лопес приділила зростанню нерівності у Мадриді, базуючись на нещодавньому дослідженні профспілки. Вона вказала на дисбаланс в інвестиціях, які зосереджені у північній та північно-західній частинах регіону, в той час як південь (включаючи Алкала-де-Енарес, Хетафе, Фуенлабрада, Леганес, Парла) залишається занедбаним. Це прямо впливає на якість життя: наприклад, очікувана тривалість життя в Парлі на два роки нижча, ніж у Посуело. Відсутність робочих місць на півдні змушує жителів витрачати години на дорогу до північних районів, отримуючи при цьому нижчу зарплату. Проблему посилює брак медичних центрів, шкіл та навчальних закладів на півдні.

Торкаючись питання про вплив профспілок, Лопес згадала активну участь у масових мобілізаціях ("зелена хвиля" за освіту, "біла хвиля" за охорону здоров'я), протестах проти різноманітних законів та угодах з трудових питань. Вона наголосила, що профспілка вирішує тисячі конфліктів щодня, допомагаючи людям.

У корпоративному секторі CC.OO. є найбільшою профспілкою, представляючи 40% працівників у Мадриді, що підтверджує її силу та легітимність. Лопес зазначила, що навіть відмова працівників схвалити угоду, прийняту керівництвом (як це було з угодою щодо прибирання сміття), є нормальним проявом внутрішньої профспілкової демократії.

Залучення молоді також є пріоритетом. Профспілка проводить навчальні заходи для молодих працівників, пояснюючи основи трудового законодавства та структуру розрахункових листів. Це, за словами Лопес, сприяє зростанню кількості молодих членів, особливо серед працівників платформ доставки та VTC.

Обговорюючи виклики штучного інтелекту, Лопес наголосила на необхідності фокусуватися на навчанні та адаптації працівників, щоб ніхто не залишився осторонь. Важливо працювати з компаніями над програмами перекваліфікації, розуміючи, що ШІ призведе як до втрати, так і до створення нових робочих місць.

Нарешті, говорячи про те, що обидві найбільші профспілки Мадрида очолюють жінки, Лопес зазначила, що це привносить більшу гнучкість, свіжість та більш людяний підхід до вирішення проблем. Жінки у профспілках, на її думку, краще розуміють важливість взаємодопомоги, солідарності та вміють створювати простори для взаємодії.