Протекціоністський, односторонній та свавільний поворот політики Сполучених Штатів вимагає твердої та скоординованої політичної відповіді. Для Іспанії наслідки цієї справжньої зміни парадигми у міжнародних відносинах можуть бути значними, особливо якщо реакція буде нескоординованою або запізнілою.

Відповідь почала формуватися в рамках ЄС, який має стати першим щитом. План реагування повинен запропонувати гарантії постраждалим національним секторам, підтримку промисловості, захист зайнятості, фінансові інструменти та, за необхідності, фіскальні заходи. Він також має відповідати європейським принципам та пріоритетам: екологічний перехід, територіальна згуртованість та соціальна справедливість. Саме такий плюралістичний, довгостроковий підхід стане найкращим захистом від протекціонізму.

Комісія продовжує переговори з Вашингтоном, але, як зазначив міністр економіки Карлос Куерпо, Іспанія повинна бути готова діяти, «як тільки з'явиться вікно можливостей».

Найкращий спосіб зміцнити нашу позицію на європейських переговорах – це забезпечити внутрішню єдність, взаємне прислухання та, перш за все, почуття державницького мислення з боку всіх політичних гравців. Консенсус – це не риторичний вибір: це стратегічна необхідність. Окрім активації захисного щита для постраждалих секторів, Іспанії необхідно демонструвати силу та стабільність. Ця сила починається з відмови від односторонніх рішень та партійних розрахунків: вона вимагає загальнонаціональної відповіді, яку має очолити уряд, але яка виходить за його межі.

Куерпо зазначив, що національний план реагування на мита буде розроблено шляхом соціального, територіального та парламентського діалогу. Підприємці та працівники з перших вуст знають про реальний вплив на ключові сектори; участь автономних спільнот є необхідною, оскільки наслідки будуть нерівномірними залежно від виробничої структури кожного регіону.

Діалог із парламентськими групами не може обмежуватися формальними консультаціями чи інституційною постановкою. Поляризація, що характеризує нашу політичну реальність, не повинна гальмувати побудову ефективної відповіді. На жаль, наша політична ситуація далека від єдності, якої вимагає цей момент. Позиція Народної партії (PP) досі була зумовлена інтересами ультраправих з Vox. Перед Альберто Нуньєсом Фейхоо стоїть завдання не допустити, щоб цей альянс обмежував його можливості з точки зору автономії та послідовності, яких вимагає європейська політична родина, яку він представляє.

Іспанська соціалістична робітнича партія (PSOE) також стикається зі своїми викликами як головна урядова партія. Ліві союзники, такі як Podemos, EH Bildu, ERC чи Sumar, не завжди погоджуються, коли йдеться про захист європейського консенсусу, який сьогодні обертається навколо ключового питання: захисту Європи від атак Трампа та Путіна. А іспанський європеїзм – це трансверсальна соціологічна реальність, з якої випадає лише світ Vox.

Партії повинні чітко визначити свою позицію, як це вже роблять соціальні партнери. Ті, хто ставить свої партійні інтереси вище за захист цього консенсусу, будуть приречені залишитися в тій самій поляризації, яка в США розколола країну та підживила екстремізм поза системою спільних правил. Загроза, що нависла над усією іспанською економікою, є перш за все випробуванням на демократичну зрілість.

Перед Іспанією стоїть виклик діяти спільно. Національні економічні інтереси, захист наших галузей промисловості та добробут громадян вимагають спільних, рішучих дій, підтриманих максимальною можливою підтримкою. Цього разу уряд зробив перший важливий крок назустріч головній опозиційній партії, яка, до того ж, виявляє готовність слухати. Але необхідні всі сили, які можна об'єднати. На кону не лише міжнародна торгівля, а й міцність нашої демократії та наша надійність як партнера у Співтоваристві на захист європейського способу життя, частиною якого, на щастя, є Іспанія.