Іспанія стикається з проблемою корупції, масштаби якої важко оцінити, але наслідки якої є очевидними та дорогими для всього суспільства. Хоча зростання кількості справ може свідчити про серйозніші дії з боку правосуддя, міжнародні показники свідчать про невпинне погіршення позицій Іспанії у боротьбі з цим лихом.

Нещодавні скандали, що стосуються політиків різних адміністрацій та партій, які приймають рішення на користь своїх друзів, не є винятком, а лише підтверджують давню негативну тенденцію. Ця ситуація має високу ціну: значна частина відмінностей у добробуті та економічному зростанні між європейськими країнами пояснюється однією змінною — рівнем корупції.

Сприйняття корупції є тривожним барометром. Згідно з опитуванням Ipsos, 86% іспанських компаній (порівняно з 63% у середньому по Європі) вважають, що корупція широко поширена в країні. Іспанія збільшила свою відстань від Європейського Союзу як за якістю інститутів, так і за якістю регулювання, що свідчить не лише про зростання сприйняття корупції, а й про більшу нестабільність, яка негативно впливає на інвестиції.

Сприйняття корупції відлякує підприємництво. Враховуючи маніпуляції з державними контрактами та регулюванням, що спостерігалися в останні місяці, яка молода людина захоче створити компанію для участі у відкритих торгах? Навіщо витрачати сили на розробку технологічного рішення, коли здається, що вигідніше просто «випити кави» з потрібною людиною, щоб отримати контракт?

До цих витрат додається і ціна антикорупційних заходів. Наприклад, для компаній, які бажають співпрацювати з адміністрацією, це означає більше процедур, які і так вже є обов’язковими. Культура доброчесності може перетворитися на подвійний кошмар: бюрократична тяганина для добросовісних підрядників та можливість для махінацій для недобросовісних.