Сутичка Ісабель Діас Аюсо з RTVE через трансляцію документального фільму про смерті в будинках для літніх людей під час пандемії є новою спробою побудувати спотворену розповідь, щоб приховати правду, яка стає все більш незручною для президента Мадрида. З нагоди річниці оголошення надзвичайного стану, у четвер державна телерадіокомпанія показала документальний фільм «7291», якому передували дебати, про смерті, зареєстровані в 475 будинках для літніх людей у регіоні в період дії протоколу, що забороняв переведення мешканців до лікарень. Президент зажадала від RTVE показати разом з документальним фільмом два відео, підготовлені її командою. Такий спосіб дій є неприйнятним втручанням в автономію ЗМІ, які, хоча і є державною власністю, не підкоряються уряду і повинні керуватися професійними критеріями. Як режисер документального фільму, так і режисер попередньої програми пропонували Аюсо можливість надати свою версію, але вона відмовилася.

Насправді все, про що розповідається в документальному фільмі, вже було відомо, оскільки він ґрунтується на матеріалах, записаних у слідчій комісії Асамблеї Мадрида та в громадянській комісії, створеній, коли перша припинила своє існування через скликання виборів 2023 року. Незважаючи на те, що регіональний парламент — вже з абсолютною більшістю PP — відновив свою діяльність, офіційна комісія так і не зробила цього. Президент зобов'язана звітувати, і вимагати цього — також функція ЗМІ. В попередній програмі, зрештою, взяв участь Альфонсо Серрано, генеральний секретар PP Мадрида, який більшу частину свого виступу присвятив звинуваченням RTVE у служінні лівим за показ документального фільму, «який нікого не цікавить». Аудиторія спростувала його слова. La 2 та Canal 24 Horas зібрали в середньому 1 278 000 глядачів на обох каналах, що становить 15% частки екрану (порівняно зі звичайними 4%), а в Мадридському співтоваристві досягла 25,8%.

Мадрид був регіоном Європи з найбільшою надмірною смертністю. Цифра, наведена в документальному фільмі, є офіційними даними, наданими самим Співтовариством. Вона стосується мешканців, які померли в той період, і включає пацієнтів, які, можливо, не хворіли на COVID, але також не були переведені до лікарень відповідно до цих протоколів. Подібні цифри були опубліковані з таких джерел, як INE (Національний інститут статистики Іспанії). Остання цифра — це та, яку щойно надала Аюсо, і яка знижує кількість смертей до 4133. Ця цифра стосується лише тих, хто помер у будинках для літніх людей, і про яких відомо, що вони померли від коронавірусу, але відомо, що на першому етапі пандемії не було достатньо тестів, і тому влада використовувала вираз «симптоми, сумісні з COVID».

Суперечка щодо цифр — це димова завіса, щоб приховати суть питання, а саме те, що з етичної точки зору неприпустимо застосовувати загальні критерії виключення, такі як вік, мобільність або місце проживання, щоб позбавити хворого допомоги. У кризових ситуаціях законно визначати пріоритетність доступу до таких ресурсів, як апарати штучної вентиляції легень або ліжка інтенсивної терапії, але завжди за індивідуальними клінічними критеріями, після медичної оцінки кожного пацієнта. Встановлення, як це сталося, загального обмеження на переведення до лікарні без конкретної клінічної оцінки є дискримінацією з фатальними наслідками. Застосований протокол дозволив, щоб між двома пацієнтами одного віку і в ідентичному клінічному стані, якщо один жив у своєму будинку, його можна було перевести до лікарні, тоді як якщо він жив у будинку для літніх людей, у нього не було такої можливості, якщо тільки у нього не було приватного страхування. Родичі жертв мають право на справедливість і відшкодування.