Стрибок із посади речника Конгресу до крісла голови партії є дивним для PNV (Баскської націоналістичної партії), але не безпрецедентним. Айтор Естебан має перед собою приклад Хаб’єра Арсаллуса, який зробив це після установчої легіслатури (1977–79). Їх об’єднує прийняття серйозної відповідальності у важкі часи та величезний запас прагматизму. Але якщо головним викликом першого мандату Арсаллуса було закріплення в PNV прагматичного автономізму, то мета Естебана, досвідченого ветерана, що очолив оновлення керівництва, — зупинити падіння рейтингів на тлі зростання EH Bildu в умовах глобальної політичної кризи.

Головна дискусія між PNV та EH Bildu не вирішуватиметься на їхньому традиційному полі — суверенітету, що не означає, ніби баскські націоналісти віддадуть цей прапор людям Арнальдо Отегі. Ця тема залишиться в їхній риториці, підпорядкованій прагматизму угод. Обидві сили знають, що їхнє майбутнє залежить від правильної відповіді на соціальні запити басків у мінливому світі.

Пояснення полягає в тому, що вимога незалежності різко впала після закінчення тероризму, рецесії 2008–2014 років та пандемії. Остання виявила недоліки державних послуг уряду Країни Басків, очолюваного PNV, а вибори 2023 та 2024 років підтвердили втрату гегемонії, бюрократизацію партії та дистанціювання від молоді та середнього класу. Зміна міжнародних правил гри через авторитарний виклик президента США Дональда Трампа додає ще більше невизначеності.

Оновлення керівництва PNV завершує зміни, розпочаті рік тому зі зміною Іньїго Уркулью на Іманоля Прадалеса на посаді леендакарі (голови уряду Країни Басків). Це була зміна функціональна, а не ідеологічна. Те саме стосується й заміни Андоні Ортусара на Естебана. Це відповідає внутрішнім балансам. PNV — партія соціально-християнського походження, проєвропейська, близька до соціал-демократії, послідовна у своєму європейському союзі з Демократичною партією французького прем’єр-міністра Франсуа Байру, прихильниця «санітарного кордону» щодо ультраправих. Цього курсу, включно з відмовою від пакту PP-Vox, дотримувався Естебан як речник у Мадриді. Прийнятий цієї неділі програмний документ має соціал-демократичний присмак.

Очікується, що Естебан знайде спільну мову з Прадалесом, який за свій короткий термін вже розгорнув політику діалогу та угод прогресивного спрямування. Він щойно погодив податкову реформу зі своїм урядовим партнером, PSE (Соціалістична партія Країни Басків), та Podemos. Він зблизився з профспілками, включно з ELA, подолавши тривале протистояння. Він розкритикував відмову роботодавців Confebask підтримати підвищення мінімальної заробітної плати, податок на банки та податкову реформу.

Схильність PNV до лівоцентризму пов’язана з конкуренцією з EH Bildu, з її партнером PSE та відповіддю на зростання європейських ультраправих, що в Іспанії вилилося в пакти PP-Vox. Але її глибинна причина — це відповідь власному електорату, який визначає себе як лівоцентристський, тоді як імідж PNV зміщений до правоцентризму.

Естебан починає з переваги: більшість голосів, втрачених PNV, пішла в абсентеїзм. EH Bildu, що зростає після поглинання голосів Podemos, намагатиметься відкусити шматок. Але PNV, яка не має тягаря минулого, як EH Bildu, перебуває в кращих умовах для їх повернення, якщо Прадалес досягне успіху в управлінні, а Естебан мобілізує партію, чому сприятимуть його комунікативні здібності та досвід. Це їхній час істини, який буде перевірено на муніципальних виборах 2027 року.

Перевірена європейська відданість PNV — ще один актив, який Естебан може використати проти історії EH Bildu в момент, коли Європа утверджує свою демократичну ідентичність перед обличчям тоталітаризмів та місцевих ультраправих — першої лінії сучасної політики.